Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і зʼявився на цей світ.
Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, увесь час поневірялися і винаймали квартири.

Коли мені було п’ять років, мати познайомилася з черговим чоловіком і захотіла бути з ним, але він поставив їй умову, що візьме її, якщо вона буде одна.

Мама легко і просто проміняла сина на цього мужика. Просто привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти.

Двері відчинив батько і сторопів, побачивши мене. Він зрозумів одразу, хто я. Завів у квартиру.
Його дружина прийняла мене добре – так само, як і їхні діти, донька та син. Батько хотів спочатку віддати мене в притулок, але його дружина не дала цього зробити, сказавши, що я ні в чому не винен. Просто свята жінка.
Я спочатку чекав свою рідну матір, думав, що вона ось-ось повернеться за мною. А потім перестав, і почав дружину свого батька називати мамою.

Мій рідний батько не мав до жодної своєї дитини теплих почуттів, не кажучи вже про мене. Мене він вважав зайвим ротом, але продовжував утримувати, як і решту членів сім’ї.

Сам він був досить-таки деспотичною людиною. Коли приходив додому, ми замикалися всі разом у дитячій кімнаті й намагалися не потрапляти йому на очі.

Його дружина не могла піти від владного чоловіка, дітей він би не віддав їй із принципу. Ось так роками і терпіла всі його гуляння і напади злості. Вона навчилася його уникати і коли потрібно, придушувати його гнів, захищала нас від скандалів і криків. У домі була тиша, ми знали розклад і не нервували батька. Головне, ми не потребували ні в чому, а мама дарувала нам любов і ласку за двох.

І коли він усе-таки пішов до чергової молодої коханки, ми всі зітхнули з полегшенням. На той момент ми вже були практично дорослими.

Сестра і брат закінчували школу. За збігом обставин, ми були ровесниками, тому я теж готувався до випускних іспитів у школі. Ось так, троє випускників. Ми допомагали одне одному, підтягуючи з предметів.

Кожен із нас мріяв вступити до престижного інституту. Батько, хоч і не був із нами ласкавий, але оплатити навчання обіцяв і дотримав свого слова.

Ми вступили і вивчилися, отримавши ті спеціальності, про які мріяли.

А потім сталося так, що наш батько пішов з життя. Після нього залишився гарний спадок.

Його останній коханці не дісталося нічого – вона просто не встигла його одружити на собі. Ну а ми всі стали повноправними господарями його фірми і грошових рахунків.

Ми продовжили розвивати бізнес. І настав той момент, коли потрібно було їхати за кордон, відкривати нову філію. Вирішили, що головним у тій філії буду я.

Я запропонував забрати з собою нашу маму – вона, як ніхто інший, гідна була виїхати в теплу країну. Мої сестра з братом підтримали мою ідею.

І ось настав той момент, коли ми повинні були їхати. І тут раптом намалювалася моя рідна мати. Я впізнав її відразу. Моя дитяча пам’ять закарбувала її образ на довгі роки.

Вона вирішила раптом згадати про мене, дізнавшись, що я їду:
«Синку, я твоя справжня мати! Невже ти забув мене? Ти став таким дорослим.

А я так сумувала і переживала, як ти живеш. Давай нарешті будемо жити разом!»

Я вражений був її нахабством:
«Звичайно я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти тікала від дверей, залишивши мене зовсім ще маленьким.

І ти мені не мати. Моя мама зараз їде разом зі мною. А тебе я навіть знати не хочу».

Розвернувся і пішов. І ні краплі не шкодую про це.

Моя мама – та, що не побоялася взяти дитину свого чоловіка від сторонньої жінки, яка виховала мене в любові й ласці.

Вона сиділа зі мною, коли я хворів, вона була поруч, коли мені перший раз розбили серце, вона заспокоювала мене після сварок із друзями, навчала мене, прощала мені пустощі й дурниці, терпіла мої примхи в підлітковий вік, ніколи не нагадувала, що я їй не рідний.

Для неї я став сином, для мене вона стала мамою! Іншої в мене немає!

Ми поїхали з нею в іншу країну. Там я зустрів свою майбутню дружину, мамі вона сподобалася і в них хороші стосунки. Мама не стала перешкодою моєму особистому життю, ба більше, вона наважилася влаштувати своє життя.

Вона зустріла милого літнього чоловіка, я був тільки за. Вона заслужила своє щастя!

Зараз мама багато подорожує, часто відвідує своїх дітей та онуків. Я дивлюся в її радісні очі й розумію – я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангел-охоронець!

Ось і так в житті буває.

КІНЕЦЬ.