Мамин голос в телефоні щовечора читає мені одні й ті самі нотації:

– У тебе дочки-студентки, як ти могла їх залишити? Чоловік не був вірним? Та всі вони такі, думаєш, твій батечко кращий? Але я ж заради вас з братом терпіла і навіть не думала про розлучення!

Не хочу нікого чути: ні маму, ні чоловіка, ні дочок.

У шлюбі з чоловіком я прожила 23 роки, у нас дві дочки. Старшій 22 роки і вона поїхала вчитися на інший кінець країни з молодим чоловіком, орендують житло. Молодшій дочці 19 років, вона живе в Полтаві, навчається у технікумі і винаймає квартиру.

Все життя я терпіла Руслана лише заради дітей. Він завжди думав лише про себе, ревнивий і постійно зраджував мене. Перші роки жили з його нестерпною мамою, яка мене ні в що не ставила.

Нарешті, коли старшій донці було 2 роки, ми з’їхали на орендовану квартиру і жили там. Тут Руслан в проявив себе у всій красі.

Можливо, він був не настільки поганим батьком та чоловіком, але для мене було достатньо інших жінок і того, що я не була з ним щаслива, жертвувала своїм комфортом заради нього.

Я мала робити і одягатися тільки так, як йому подобається. Я крутилася як білка в колесі. Маленькі діти, незадоволене обличчя чоловіка, адже він не може у свій єдиний вихідний виспатися, відповідальна робота і всі домашні обов’язки на мені.

Згадую, як іноді я просила його хоч розвісити білизну, але це, за його словами, суто жіноча робота. Він же втомився і працює, а те, що я працюю, ніхто не враховував.

Уся моя праця Русланом знецінювалась, мовляв, ти ж просто прибирала, прала, готувала і стежила за дітьми – що тут важкого чи складного?

Останньою краплею стало те, що він привів свою нову пасію до нас додому і навіть не виправдовувався, коли я прийшла. Після цього я пішла з дітьми до батьків, але потім повернулася і пообіцяла до повноліття молодшої жити з ним.

В ті часи було важко ростити дітей самій, і я терпіла багато років. Півроку тому я покликала дочок і сказала їм, що хочу розлучитися з їхнім батьком.

Але дівчата обидві категорично заявили, щоб я навіть не думала про це. Їм потрібно оплачувати навчання, за яке платить чоловік, за його ж гроші вони винаймають квартиру і живуть у своє задоволення, плюс старша донька хоче весілля влітку.

Напевно, дійсно єдина перевага мого чоловіка в тому, що він добре заробляє і любить дітей. Я спробувала пояснити їм, що навіть після розлучення він залишиться їхнім батьком і забезпечуватиме їх, але вони ні в яку.

Доньки мені сказали, що, якщо розлучусь, то вони не зі мною спілкуватимуться. Та й куди мені, я вже не в тому віці, щоб йти від чоловіка, адже мені 53 роки.

Я дуже люблю дітей, вони мій сенс життя, і я не хочу розривати з ними зв’язок. Але це їхній вибір. Я не пішла від Руслана. А поїхала. Далеко. До подруги у Париж. Працюю кондитером в маленькій пекарні. Зустрічаюся з французом. Щаслива.

Джерело