– Мамо, а чим ви думали, коли свою половину будинку віддали тітці Олі? Ось тепер і до неї пожити просіться.

Я така засмучена, що просто сил немає.

Мама свого часу натворила, прикриваючись добротою, а тепер хоче від мене теплоти і ласки, а найголовніше, щоб я її забрала до себе.

– У вас з чоловіком такий великий будинок. Невже в ньому місця для рідної матері не знайдеться?, – каже вона мені при кожній зустрічі.

Будинок в нас не великий, просто якщо зрівнювати той, в якому сестра мами живе, то так.

Моя мама привела в хатинку своїх батьків, мого тата. Хоча там дивна ситуація. Тато сам з міста, жив в квартирі з мамою, мав гарну роботу. Але мої дід з бабою мали багато поля і їм потрібен був чоловік на господарстві.

Тато був не з тих, хто сильно буде працювати на полі, тому толку з нього було мало.

Одного дня він поїхав на заробітки в Чехію і так там і залишився.

Мама ж зі мною жила в тій хатинці з бабою і дідом.

Рідна ж сестра мами пішла в невістки до дуже прикрої свекрухи. Всяке і різне там було, і поверталася тітка з дітьми на руках до батьків і на розлучення подавала, але врешті-решт вони знову сходилися.

Одного дня тато сказав, що ця квартира, яка вже пустувала, буде моєю. Він все оформив, але мама так все хитро зробила, що квартира стала, як моя, так і її. Ми переїхали з села в місто разом з мамою. Я ще тоді вчилася.

І ось коли дійшла справа до спадку хати в селі, то дід з бабою розділили його порівну між двома дочками.

Але моя мама, добра душа, подарувала свою частку сестрі, бо та свого часу мала зі свекрухою, щоб хоч на старість літ добре пожила.

Я ж думала, цю частку ми продамо, чи тітка в нас відкупить і ми продамо батькову квартиру (вона в районному центрі) і разом купимо щось хороше в області.

Але так не вийшло. Бо хата перейшла лише на тітку.

Минув час. Ми з чоловіком таки здійснили свою мрію і збудували невеличку хатинку на околиці міста. Але для того, щоб закінчити ремонти, я попросила маму з’їхати з моєї квартири. Я таки їх хотіла продати, щоб все в домі доробити.

Але мама не хоче, бо не має де жити.

– Я в село не поїду проситися, бо там мого нічого нема. Я погоджуся на продаж, якщо ви мене з чоловіком до себе в будинок заберете.

Ось тепер і виходить, що мама просто немає де жити. Я не хочу з нею ділити на кухні один фартушок. З мене годі.

Як мені правильно вчинити в цій ситуації? Якби вона не подарувала сестрі частку, то б зараз жила собі приспівуючи, а тепер хто його зна, як нам вчинити…

Джерело