Мамо, завтра прийдуть майстри і тобі воду проведуть. Я на вихідних приїду і привезу пральку, умивальник і все необхідне. Твоє завдання бути дома, – сказав син по телефону, а я на стілець присіла від такого здивування. Син мені за життя ніколи не допоміг і відра води принести з криниці в хату, а тут така щедрість з його боку. Це вже згодом я дізналася справжню причину “допомоги” Олега. Без невісточки тут не обійшлося. Ох і розумничка моя Іринка!

– Мамо, завтра прийдуть майстри і тобі воду проведуть. Я на вихідних приїду і привезу пральку, умивальник і все необхідне. Твоє завдання бути дома, – сказав син по телефону, а я на стілець присіла від такого здивування.

Син мені за життя ніколи не допоміг і відра води принести з криниці в хату, а тут така щедрість з його боку. Це вже згодом я дізналася справжню причину “допомоги” Олега.

Сина я виховала одна. Чоловіка мого рано не стало. Я заміж так і не вийшла. Працювала до пенсії на одній роботі, лаборантом в районній поліклініці.

Жили ми в селі, мали з Олежиком свою хатинку. Але я всі зароблені гроші в дитину вкладала. І в музичну школу Олег ходив і на карате і на танці один час.

Я дуже хотіла, щоб син вивчився і жив краще за мене.

Ось тому грошей, які б я вкладала в хату, не було.

На сьогоднішній день мій Олег велика людина. В нього свій бізнес, красуня дружина і два синочки, мої онучки.

Приїжджають діти до мене не часто, а головна причина – нема умов.

Так, в хаті як було з самого початку, ще як чоловік був біля мене, так і залишилося.

Воду я ношу з колодязя цинковим відром, а перу в машинці, але треба ще викручувати. Всі “зручності” на вулиці.

Я до такого звикла, бо все життя так живу.

Інколи думала про те, що Олег би міг мені трохи допомогти, хоч з тою водою, щоб не носилася я, бо вік вже не молодий. Але Олег жодного разу про це не натякнув, та й я мовчу.

Невістка в мене хороша і як я недавно зрозуміла, дуже розумна, бо так вже обкрутити, треба голову мати.

– Мамо, я з хлопцями до вас на місяць часу приїду. Хочемо трохи відпочити від шумного життя.

– Іринко, та я залюбки вас прийму. Ти ж знаєш, як я скучаю за онуками.

Сказала я невістці і сама своїм вухам не повірила.

А вже за пару днів мене син набрав і почав за ту воду і робочих говорити.

А виявляється, все це Іринка придумала. Вона зідзвонилася з подругою, яку давно не бачила і домовилася, що коли та буде в селі, Таня до неї з дочкою приїде на пару днів, бо буде проїздом десь біля нас.

Це як почув Олег, то відразу ж йому соромно стало, бо цю Таню він знає, як і вона мого Олега. І не гоже, що мама такої впливової людини живе в таких умовах.

Ви знаєте, ще невістка з онуками не приїхала, як на подвір’ї кипіла робота. Я тільки хлопцям їсти на обід щось готувала. За все Олег оплатив.

Ось тепер у мене і вода, коли захочу з крану тече, і пралька підключена новенька і навіть “зручності” в хаті.

Ось вам і стимул в людини був.

Пізніше мені Іринка зізналася, що все так придумала, але подруга ця Таня, до нас заїжджала.

– Який ваш Олег все ж таки молодець. Не забуває за маму, не зазнався, як деякі.

А я слухаю і лише головою махаю.

Але що б там не було, я рада, що маю такого сина, бо якби не він, то б не мала я такої невісточки Іринки.

А вам діти допомагають, чи потрібно, як мого, випрошувати?

Джерело