– Мамо, ми з Мартою станемо великими бізнесменами, ось побачиш. Ти ще будеш гордитися нами. Ми коли розбагатіємо, то і тобі допоможемо. Ти ж хотіла ще в тому житті побачити Париж? Ось ми й здійснимо твою мрію. Ну а перше віддамо тобі всі гроші, – сказав мені син.

Все було зрозуміло окрім цього останнього речення.

– Які гроші, синок? Ви мені нічого не винні. Чи ти згадав, як я тобі до телефона доклалася, коли в тебе день народження був? Так це забудь. Подарунки ж не повертають, – засміялася я до сина.

Але ви знаєте, по його виразу обличчя я розуміла, що буде мені не до сміху, бо щось таки син задумав, і мені потрібно тримати голову на плечах, щоб не вплутатися через нього в халепу.

– До шляху багатства ми за крок, але ти повинна нас в цьому “кроці” підтримати.

– Ой, не мути, давай, викладай, що ви задумали і до чого тут я.

– Ти ж знаєш, що я офіційно не працевлаштований, Марта також. Нам, щоб відкрити свій бізнес, потрібен стартовий капітал. Ми так подумали, що було б добре, якби ти оформила на себе кредит. Тут не багато треба, тисяч 200.

– Синок, мені ніхто таких грошей не дасть, про що ти?

– Я все вже дізнався. Дадуть!, – потираючи руки сказав син.

Олег з Мартою не одружені. Вони живуть собі на віру, бо так зараз модно. Марта перукарка, а Олег мій прораб.

Ось вони й надумали створити свій “сімейний” бізнес, але за мої гроші, бо своїх не мають. Надумали вони стати власниками свого салону краси. Марта буде стригти і фарбувати, ну а Олег гроші рахувати.

Свати мої майбутні живуть в селі, допомогти не можуть, ось вони й пристали до мене.

Мені до пенсії ще о-го-го. Я працюю фармацевтом в аптеці. Я отримую хорошу зарплату і для мене одної хватає. З батьком Олега ми розлучилися, бо не зійшлись характерами, як вияснилось через двадцять років.

Але я не хочу брати на себе такі кредити. Син обіцяє, що вони як тільки стануть на ноги, то все віддадуть. Але коли це буде?

І взагалі, я кредит брала один раз в житті – на телевізор, бо хотіла кращий, на роки, а таких грошей не мала.

Як мені бути? Чи допомогти молодим і оформити на себе кредит чи нехай крутяться самі?

Я боюсь, що син на мене образиться, якщо я відмовлю.

Як бути?

Джерело