Оксана виховувала сина одна, та змушена була часто залишати його у будинку, а сама йшла на роботу.
Святославові всього 8 років, але він вже досить розумний хлопчик, і все що говорить мати він запам’ятовує і робить так як вони домовились.

По-інакшому Оксані не виходить стежити за сином. Бо їй потрібно ходити на роботу, на якій інколи потрібно затриматись. Тому жінка дуже часто передавала обід синові через водія автобуса. У свої 8 років хлопчик  дуже самостійний.

Можливо саме ця самостійність хлопчика і привернула увагу двох жінок, які стояли на автобусній зупинці. Вони вдавали, що чекають на когось. Святослав теж чекав, щоб забрати обід який йому передала Оксана. І тут раптом підійшла до нього одна із жінок і взяла за руку.

Вона сказала йому, що нібито його мати чекає тут поряд, а вона її знайома, яка проведе його туди.
Та Святослав не розгубився, він пильно подивився на жінку та спитав її: ” А як мою маму звати?”

Жінка розгубилася не знала що відповісти, а Святослав в цей час звільнився з руки жінки і побіг до  тітки Віри, яка жила неподалік зупинки.

Вона і провела хлопчика додому і  залишилася з ним допоки Оксана не прийшла з роботи. Коли жінка прийшла додому, то Святослав одразу кинувся їй на шию і сказав:

“Мамо, я все зробив як ми з тобою домовлялись”. Оксана погладила його по голові та сказала: ” Молодець синочку, ти все правильно зробив”.

Ось так з Святославом все гаразд, завдяки домовленості його з мамою. Що якщо хтось підходитиме до нього з чужих на вулиці, він повинен запитати у них про те питання,про яке вони домовились.

Можливо дана історія допоможе комусь ти своїх дітей від таких чужих тіток чи дядьків, які точно підходять до дітей, не для того, щоб просто дати їм цукерку.

Джерело