– Чому ти так вперто не хочеш їхати до моєї мами? Адже вона нас чекає, – каже мені чоловік. – Ми маємо її уважити, це ж не важко.

Він хоче, щоб ми разом поїхали на ювілей до його мами, а я категорично не хочу цього робити з кількох причин.

По-перше, свекруха першою почала нашу неприязнь, бо до тепер вона мене не визнавала, а тепер, раптом, у неї прокинулися до мене теплі почуття.

А по-друге, на свій день народження вона запросила і попередню невістку, першу дружину мого чоловіка, і я не маю ніякого бажання зустрічатися з нею, бо вважаю, що це ненормально, і нам просто нема про що говорити з нею. Як би ще сцену не влаштували одна одній.

У нас із чоловіком у кожного другий шлюб, і я навіть не уявляла, що можуть виникнути проблеми такого характеру. Мені не пощастило з першим чоловіком, і я розлучилася, а у Ігоря щось не склалося з першою дружиною, і вони також розбіглися.

Зустрілися ми коли вже обоє були розлучені, так що ніхто нікого з сім’ї не забирав. Від першого шлюбу у нас обох є сини (12 та 13 років).

Мій син живе з нами, його син живе то з колишньою дружиною, то з матір’ю чоловіка. Чоловік із своїм сином спілкується дуже рідко, але справно платить аліменти.

З колишньою дружиною вони розходилися дуже некрасиво, (вона його покинула). І з матір’ю у нього стосунки теж не найкращі.

Мене свекруха не прийняла від слова зовсім, так прямо і сказала, коли ми одружувалися, що вона мене бачити не хоче. Але заради справедливості варто відзначити, що і колишню дружину свого сина теж не приймала, а почала спілкуватися з нею тільки після їхнього розлучення.

Не знаю що це за особливості характеру, але вже як є. Я особливо їй і не нав’язувалася, а навіщо, мені від неї нічого не треба.

Нещодавно у нас із чоловіком народилася спільна дочка. Бабуся (свекруха) на її народження ніяк не відреагувала – ні поздоровлень, ні подарунків, нічого. Я сприйняла це спокійно – не хоче, то і не треба.

Одним словом, з свекрухою ми не спілкувалися з її ініціативи. В якийсь момент я навіть вирішила, що це на краще, адже свекруха не втручається в наше життя, живемо собі як самі знаємо.

Але останнім часом мама чоловіка дуже змінила свою стратегію поведінки. Вона захотіла зі мною родичатися. Запрошує постійно мене до себе в гості, каже, що не варто «ховати» онучку від неї, і плюс потрібно познайомити нашу дочку із сином чоловіка від першого шлюбу, адже вони рідні брат і сестра.

Родичі тиснуть на чоловіка, він ведеться на це, хоча раніше сам такої ініціативи не виявляв.

Тепер цей ювілей. Я не хочу туди їхати. Не розумію, що задумала свекруха? Навіщо їй збирати і першу невістку, і мене? Це якось дивно. Я впевнена, що нічого доброго з цього не вийде.

А я не знаю як бути. Знайомити дітей я поки-що не хочу, можливо пізніше це і доведеться зробити, але зараз це робити тільки тому, що так хоче свекруха, я не маю наміру.

Мій чоловік наївний, він вірить своїй матері, і впевнений, що нічого поганого вона не задумала, а просто хоче зібрати у себе всю родину.

А от у мене великі сумніви щодо того, що все це просто так. От розсудіть нас, на вашу думку, це нормально – збирати двох невісток (колишню і теперішню) разом?

Джерело