Рідні за спиною шепочуться, яка я жахлива людина, не пішла назустріч рідній сестрі, не пустила бідну в положенні з дитиною пожити у своїй квартирі, в якій навіть сама не живу.

Щось не пам’ятаю, щоб та сама рідня обурювалася і називала жахливою людиною мою сестру, яка прибрала мамину квартиру до рук.

Зате тепер Ніна у нас мучениця, страждальниця, а я монстр, для якого рідна кров не означає зовсім нічого.

Ніна – моя молодша сестра, яка все життя крутила матір’ю, як хотіла. Батько не стало, коли сестрі був рік, мама більше заміж не виходила.

Сестра завжди маніпулювала мамою, тиснула на те, що вона росла без тата, не знала батьківської любові, вона найнещасніша і найбідніша.

Мама чомусь перейнялася почуттям провини та завжди йшла на поводу у сестри, примовляючи, що тій і так важко, без тата росла, бідна дитина.

Хоча по суті сестрі дуже пощастило, що з нашим татом вона майже не зустрічалася. Він був залежним від міцних напоїв й на місяць нормальною людиною був від сили тиждень, а решту часу просто агресивне бидло.

У мене є кілька світлих спогадів з батьком, але вони не витягують усю ту гору негативу, що він встиг натворити за моє дитинство. На нас із мамою підіймав руку, вночі викидав у під’їзд, як кошенят, у чому були, кричав, замахувався, забруднював квартиру і водив своїх дружків.

Тож це не в сестри, а в мене має бути психологічна травма. Це не сестра, а я мушу скиглити, що мені все дитинство погрожували і я почуваюся неповноцінною.

Але мати через якийсь час і з подачі сестри теж повірила, що тато в нас був нормальний, а я якісь дурниці пам’ятаю. І як же Ніні пощастило, що ця світла людина не дожила до спілкування з донькою.

Говорити про якусь міцну сім’ю в нашому випадку безглуздо. Мама із сестрою окремо, я окремо. Але якщо з мамою я ще спілкувалась, то з Ніною не підтримувався зв’язок взагалі. Вона мене в дитинстві та юності дістала до печінок.

Останні п’ять років мама хворіла. Потрібні були обстеження, ліки, все це недешеве, а сама мати собі це купити не могла – вона сестру вчила.

Я взяла ще один підробіток, щоб допомагати матері. Це була єдина близька людина, я вірила, що зможу їй допомогти, що її вилікують.

П’ять років вона боролася із хворобою, а потім її не стало. На похороні, який я організовувала, сестра підійшла і заявила, що на спадок я можу не розраховувати, бо мати рік тому відписала квартиру їй.

Я досі пам’ятаю урочистість в її очах. Я знала, що вона капала матері на мозок у цьому плані, але не думала, що це увінчалося успіхом.

Скандалу не було, тому що бажання і сил лаятись після всього цього я в собі не знаходила. Послала її на три літери разом із її квартирою і більше не спілкувалася.

За десять років, що ми не бачилися, я встигла купити квартиру, вийти заміж, переїхати до чоловіка та народити дитину. З сестрою весь цей час я не спілкувалася.

Хоча родичі, з якими я підтримувала стосунки, мені нарікали, що рідну сестру забула. І навіть намагалися щось розповісти про неї, але мені не цікаво.

А нещодавно сестра з’явилася сама. Попросила про зустріч, ну ми зустрілися, хоча особливого бажання не було, але раптом щось важливе і серйозне.

Сестра явно була при надії, вона має ще одну дитину, це я знаю. Ніна почала розповідати якусь свою сумну історію, в яку я не надто вслухалася.

Сенс зводився до того, що ось її покинув мужик, у неї дитина, тут незабаром черговий декрет, жити нема на що, жити ніде, тому що вона здогадалася свою двокімнатну продати, одружитися, і вкластися в покупку спільної трикімнатної.

Зараз розлучення, розподіл майна, треба десь жити, треба на щось жити, загалом, сестро, допомагай-виручай. Вона від родичів знала, що я маю квартиру, яку здаю.

Типу, я маю туди її пустити пожити, поки вона в декреті та вирішує свої проблеми. Ми ж сестри, я не можу їй відмовити.

Виявилось, що вона мене недооцінила. Я можу їй відмовити, що я і зробила. Мені до її проблем немає жодного діла. Дітей шкода, але вони мають ще й батька.

Нехай тимчасово визначає дітей до інтернату, йде працювати та займається вирішенням проблем. А я палець об палець не вдарю, щоб їй допомогти, і вже точно вона не житиме в моїй квартирі.

КІНЕЦЬ.