– Настю, я бачив твою маму з новим кавалером. Він водив її по магазинах. Напевно, знову щось хотів купити, – доповів я дружині відразу після того, як прийшов з роботи.

Я зі своєю дружиною 20 років разом, з них ми одружені десять. За цей час ми без слів розуміємо один одного.

Мати Насті, моя люба теща, овдовіла п’ять років тому.

Вона сумувала близько року, а потім із задоволенням кинулася в життя. У 60 років вона вперше пішла до косметолога і дуже дивується, чого вона цього не робила раніше.

У мене є своя думка щодо її поведінки, але я її не засуджую, бо не вправі цього робити. Її чоловік мав кепський характер, і я не дивуюся, що вона розквітла після його відходу в інший світ.

Зміни в її зовнішності і взагалі, в поведінці, настільки додали їй впевненості в собі, що рік тому вона познайомила нас з новим другом, Василем Степановичем. Він на дванадцять років молодший від моєї тещі.

Ми з Настею переглянулись і, не кажучи ні слова, погодилися, що мати зайшла занадто далеко. Але це не найгірше у всій ситуації.

Теща почала ігнорувати онуків. Один раз на місяць вона приділяє час, щоб відвідати дітей і з удаваним інтересом запитати їх, як справи в школі. Також перестала приносити їм солодощі. Вона, напевно, не встигає їх купувати.

Василь Степанович всюди супроводжує свою любов. Він виступає для неї в ролі таксиста, чекає її, коли вона закінчить в салоні краси або у масажиста.

Теща відплачує своєму новому  коханню, купуючи йому дорогий одяг або запрошуючи на вечерю в ресторан. Ми з Настею переживаємо через це.

Теща розтринькує гроші, які заробив батько Насті при житті. Він був не дуже хорошим сім’янином, але мав бізнесменську жилку, яка вела його в правильному напрямку. Він з нічого міг зробити щось. Я навіть не знаю, чи працює Василь Степанович десь і чим він насправді заробляє на життя.

Я не здивуюся, що у цього Василя Степановича таке покликання в житті, “ощасливлювати” своєю присутністю жінок, які втратили чоловіків, і обов’язковою умовою має бути те, щоб жінка ця була при грошах.

Я думаю, що він буде крутитися біля моєї тещі доти, поки в неї будуть гроші. Потім він підійме якір і попливе далі в пошуках “кохання”.

Нещодавно ми всією родиною були запрошені на обід до тещі. Василь Степанович теж був там, одягнений за останньою модою.

Не сумніваюся, що теща це все спонсорувала. Ми з Настею закотили очі одне на одного. Біля нас Василь Степанович скакав біля “коханої” як те кошеня.

– Люба моя, сядь, я принесу картоплю з кухні. – Я подам тобі хліба. – Ти кажи що треба! – Торт? Я вже несу, не хвилюйся! Кому чай? Кому каву?, – вигукував він.

А теща сиділа на дивані з гордо піднятою головою, бо такого галантного кавалера підхватила.

Коли я подивився у вікно, за будинком стояла нова автівка.

– Василь Степанович, у вас нова автівка?, – я був здивований.

Василь Степанович обійняв мою тещу і сказав, що отримав машину на свій ювілей. Пояснив, що дуже про неї мріяв, і поцілував мою тещу у маківку.

Дружина сиділа так, наче на неї хтось вилив відро крижаної води. Але врешті-решт не стрималася.

– Мамо, а нічого що ти за татові гроші робиш геть чужій людині такі дорогі подарунки? Я твоя донька і вожу твоїх онуків на десятилітній автівці, яку щоразу ремонтую.

Теща сказала лише, що її Василь не чужа людина, і він на такий подарунок заслуговує.

З того часу ми не бачилися з тещою, вона образилася, бо ми не хочемо бачити її щасливою. Ми також не дуже хочемо на власні очі дивитися на цей цирк з боку цього Василя…

Цікаво, як довго протримаються їх “стосунки”…

А як би ви реагували на таку “долю”?

Джерело