Мій друг умовив мене в 15 років піти разом із ним до будинку його нової дівчини. Казав, що одному йти страшнувато, а з компанією буде веселіше. Я спочатку вагався — адже третій зайвий, але зрештою погодився.

Будинок виявився величезним, ще й з новісінькою ігровою приставкою. Ми сіли утрьох грати в гонки та шутери. Дівчина, хоч і дівчина, але грала не гірше за нас.

А враховуючи, що ми з другом завжди займали перші місця на шкільних турнірах, це було вражаюче.

Коли настав час мого друга грати проти його дівчини, вони почали сюсюкатися. Друг навіть піддавався, щоб дівчина почувала себе впевненою. Мені на це було трохи гидко дивитися — ще з дитинства я вирішив, що «дівчата від лукавого».

Тому я почав розглядати будинок, а точніше — кухню. Там я знайшов банку згущеного молока, і вже уявляв, як з’їм її, коли раптом у коридорі почувся низький чоловічий голос.

Це був тато дівчини, який повернувся додому раніше з роботи. Вони з другом миттєво побігли нагору, а я стояв із банкою згущеного молока й не знав, куди її подіти.

Поклав її на диван і кинувся слідом за другом. Ми обидва кружляли кімнатою, не знаючи, куди сховатися, поки батько дівчини стукав у двері.

Зрештою, ми абияк запхали себе в шафу й почали чекати, коли цей чоловік піде. Але тут зателефонував мій телефон. Мама вирішила дізнатися, як у мене справи.

Усвідомивши всю абсурдність ситуації, я вирішив вийти.

– Доброго дня, – сказав я з легкою усмішкою, коли побачив здивоване обличчя батька дівчини. – Мамо, все добре, зараз не можу говорити, передзвоню, – швидко відповів я в телефон.

– До побачення, – сказав я спокійно й упевнено, а потім вийшов із кімнати.

– О, я за ним! – вигукнув мій друг і теж вийшов із шафи.

Ми обидва побігли з дому так швидко, що жоден гепард чи спорткар не зміг би нас наздогнати.

Цю історію ми досі згадуємо з реготом, адже подібне не забувається.

КІНЕЦЬ.