Минуле повернулося так раптово і несподівано, що перевернуло життя Марини з ніг на голову.

Якби хто знав, скільки сил і часу вона витратила на те, що все забути, а особливо назавжди викреслити з своєї пам’яті Сергія, і їй це майже вдалося, але він повернувся через 20 довгих років, щоб, здається, знову зіпсувати їй життя.

В той вечір Марина затрималася на роботі допізна, бо розуміла, що від цього проєкту залежить її подальша кар’єра, і якщо все вийде, то вона скоро стане регіональним директором на фірмі, а це вже не абищо. Вона ж до цього йшла багато років.

Дівчина дописувала ще останній звіт, як раптом відчинилися двері і зайшов Андрій Тимофійович, її безпосередній ачальник.

– Маринко, ще досі працюєш? Додому йди, ти ж знаєш, що кращої кандидатури на це місце годі й шукати, так що не хвилюйся. Давай, я тебе додому підвезу, – запропонував Андрій Тимофійович.

На наступний день Марина поїхала в столицю, бо саме там мало відбутися призначення. Вона неабияк хвилювалася, щось всередині їй підказувало, що вона хоч і гідна цього місця, та не отримає його.

Зранку Марина випила свою улюблену каву і пішла на співбесіду, але там на неї чекав сюрприз. В кабінеті сидів… Сергій, і саме він приймав рішення.

Сергій знав, хто до нього прийде, тому був готовий зустрічати гостю. А Марині ноги підкосилися від несподіванки. В одну мить перед її очима пролетіли події 20-річної давності.

Вона з болем в душі згадала, як коханий Сергій за кілька днів до їхнього весілля все скасував, бо дізнався, що інша дівчина від нього дитину чекає.

– Марино, ти справишся, я знаю твій сильний характер. А вона без мене пропаде, – це все, що Сергій сказав в своє оправдання. Він зробив так, як вважав за потрібне, не подумавши про те, як житиме Марина після цього, адже вже все було готово до весілля – і сукня куплена, і зал оплачений, і гості запрошені.

З Божою допомогою Марина все пережила, і от тепер знову ця зустріч. Спочатку вони поговорили про роботу, і Сергій сказав, що йому треба подумати перед тим, як приймати рішення. А потім він запропонував продовжити розмову в ресторані, адже все ж, не чужі люди одне одному.

Сергій розповів, що сімейне життя у нього не склалося і він зараз живе один. А ще, він часто згадує її, Марину, розуміючи, як він завинив перед нею.

А потім, раптом, Сергій сказав, що ще не все втрачено, і що доля не просто так подарувала їм цю зустріч.

– Марино, виходь за мене заміж. Заживемо собі! І це місце буде твоє! – запропонував він.

Від несподіванки тепер уже Марина сказала, що їй треба подумати, чим неабияк образила Сергія, бо він вважав, що вона погодиться коли він ще й пропозицію до кінця не висловить, а вона якось без радості сприйняла його слова.

Всю ніч Марина не спала, думала, що їй робити, згадувала як воно було, уявляла, як воно буде, і вирішила, що у них з Сергієм нема спільного майбутнього.

Та коли вона йому оголосила про своє рішення, він їй оголосив своє – омріяного підвищення вона не отримала.

Додому Марина поверталася розбитою, їй здавалося, що її життя закінчилося другий раз, перший був, коли Сергій кинув її перед самим весіллям.

Вона вирішила, що піде з роботи і поїде за кордон, шукати кращої долі. Але коли вона зайшла в кабінет до Андрія Тимофійовича, щоб написати заяву на розрахунок, в його кабінеті на неї чекав величезний сюрприз – оберемок білих троянд і каблучка.

Андрій Тимофійович зробив пропозицію Марині, зізнався, що давно її кохає, і що кращої за неї він не зустрічав.

– Але я не отримала підвищення, – раптом розплакалася збентежена Марина.

– Може це і на краще, бо інакше, ти б втекла від мене в столицю, – лагідно посміхнувся Андрій.

Інколи і справді в нашому житті відбуваються такі події, коли нам здається, що це глухий кут, а насправді – це крутий поворот.

Джерело