Чому ми з мамою чоловіка посварилися? А вона у нас дуже хитра особа, яка має дивовижну акробатичну навичку перевзутися в повітрі. Цього разу вона зробила це за наш рахунок.

Ми весь минулий рік ремонтували дачу, яку свекруха неодноразово обіцяла переписати на старшого сина, тобто мого чоловіка. А цього року й мови вже не йшлося про це, бо молодший син одружитися надумав, і любляча матуся хоче дати йому грошенят на весілля.

А для цього треба продати дачу. І відразу з’ясувалося, що нічого такого вона нам не обіцяла.

З Ларисою Павлівною я намагаюся спілкуватися рідше. Мені вона не подобається своєю манерою постійно скаржитися. Тут у неї болить, там у неї свербить, на роботі не цінують, грошей мало, дуже спекотно, дуже холодно, загалом, завжди все не так. Душна людина.

Чоловік із мамою теж спілкується нечасто, але там інша причина. У мами улюблений син – молодший. Старший завжди на задньому плані.

По ньому це помітно, звичайна недолюблена дитина. Але з мамою він стосунки підтримує, каже, що після того, як не стало батька почувається зобов’язаним їй допомагати.

Молодший брат чоловіка Сашко товаришує та спілкується з усіма. Він душевний хлопець, ні на кого не ображається, жодного каменю у кишені не тримає.

Всім хороший хлопець, тільки без мізків та ледар, яких пошукати. У них із чоловіком різниця у сім років, а відчуття таке, ніби Сашко ще до початкової школи ходить. Його інакше як Сашко і не називає ніхто зі знайомих. Тільки мама Сашуня кличе, але це також не краще.

Дачею свекруха не займалася, бажання у неї такого не було. Але за неї потрібно було сплачувати внески, або продавати, щоб вона не мозолила очі та не простоювала.

Але Лариса Павлівна вирішила інакше, вона запропонувала цю дачу віддати нам. Сама запропонувала, ніхто її не вмовляв.

– Я ніколи городником не була, Сашуня теж туди не їздитиме, ти ж брата знаєш. Так вона зовсім розвалиться. А за неї ще й платити треба щороку. Нехай і не так багато, але все одно, зайві витрати, – починала розмову свекруха.

А потім була пропозиція, що якщо ми хочемо – ми можемо користуватися дачею, тільки тоді й внески платитимемо ми самі. Ми з чоловіком обговорили й поїхали дивитись, що нам там хочуть віддати. Я там взагалі жодного разу не була, а чоловік вже не пам’ятає, коли востаннє приїжджав.

Картина, яка нас зустріла, очей не тішила. Паркан гниє в кущах. Будиночок з обваленим ґанком і битими вікнами, заросла велика ділянка, де вже незрозуміло, що і коли садили, навіть стежок не залишилося. Картина вражаюча.

Але ми з чоловіком полазили дільницею, озирнулися і визнали ділянку перспективною. Поговорили з сусідами, що зі світлом, що з водою. Відповіді нас влаштували. Вирішили ми цю дачку реанімувати.

Весь минулий рік ми з чоловіком віддали цьому захоплюючому заходу. Минулої осені вже викосили весь бур’ян, поставили нормальний паркан, розібрали мотлох у будиночку, поміняли вікна, все, що вимагало заміни, пофарбували, перекрили дах.
Провели до будинку електрику та воду. Цього року хотіли робити посадки дерев та ягідних чагарників.

Свекруха на дачі була разом із Сашком, коли ми закривали торішній осінній сезон. Вони самі напросилися, бо дуже їм було цікаво, що ми там стільки часу робили. Свекруха залишилася під враженням, а ми нагадали, що непогано б папери з власності переробити.

Тут виявилося, що свекруха вже почала це робити, але там спливли якісь проблеми з межуванням і ще з чимось, тому все не так швидко, як хотілося б. Але вона все пам’ятає та свою обіцянку дотримає.

До зими в неї з цим розібратися не вдалося, а потім з’ясувалося, що там треба працювати на місці, викликати інженера, коротше, якась незрозуміла для мене каламуть. Єдине, що я зрозуміла, що навесні все буде зроблено.

Я якось з голови всю цю метушню викинула, поки нещодавно чоловік не приїхав додому злий і знервований. Виявилося, що він був у мами, бо вона хотіла сказати йому щось важливе. Цим чимось була звістка, що Сашуня одружуватися надумав. І буде весілля, яке ми з чоловіком свого часу не святкували.

Чоловік поцікавився, звідки гроші на всі урочистості, адже Сашко отримує небагато, свекруха теж, невже там наречена багата?

А Лариса Павлівна і пояснила, що наречена там, як і Сашко – небагата, а гроші будуть, коли свекруха продасть ту саму дачу, яку ми ремонтували та в яку стільки сил та коштів вклали.

Нічого собі поворот! Я була в шокована, чоловік теж не зрадів. Чоловік своїй мамі нагадав, що взагалі вона обіцяла нам її віддати, ми в неї грошей купу вклали, тому що робили під себе.

А свекруха тільки очима кліпає, нічого вона такого не обіцяла. Ми з чоловіком прийшли в лють від такої поведінки. Самі теж дурні, треба було спочатку папери виправляти, але хто ж знав, зазвичай свекруха не обманювала.

Чоловік мамі вже заявив, що якщо вона так зробить, то на його допомогу може більше не розраховувати. Нехай її Сашко допомагає, заради якого вона і на совість готова начхати.

Тепер Лариса Павлівна має новий привід для скарг – син її шантажує. А я з чоловіком згодна, свекруха вже зовсім загралася. Їй і рибку з’їсти та зручно сісти.

КІНЕЦЬ.