Мого батька вже немає з нами, але я ніколи не забуду його слова.

Їх же я повторяю вже і своєму сину.

Нас у батьків двоє.

Я та на рік молодший братик Сергійко.

Мама працювала дома, вона швачка.

А ось тато кожного ранку брав свій чемодан, в якому акуратно були вискладені білосніжні папірці.

Потім цілував маму, нас з братом і йшов на роботу, яка була дуже відповідальною.

Ми з Сергійком з нетерпінням чекали сьомої години вечора, бо в цей час тато приходив з роботи і привозив нам щось смачненьке.

Ми всією сім’єю сідали за стіл, на якому були улюблені і неймовірно смачні страви.

Ми їли в тишині, а вже після трапези ніхто не розходився.

Ми сиділи і обговорювали важливі справи.

А після, тато хлопав мене і брата по спині і казав: “А чи знаєте ви двоє, що ваша мама найпрекрасніша жінка на цьому світі?”

Я такий щасливий, що в мене був саме такий батько.

Його мудрість я пронесу крізь роки і навчу цього і своїх дітей!

Джерело