Моя бабуся завжди мені казала, що мій батько підкаблучник, тому залишить мене без спадщини. Але так само бабуся завжди говорила, що поки він живий, нікому не дозволить мене ображати. І тільки через багато років я зрозуміла, про що вона говорила.

А все почалося з того, що моя мати рано покинула нас з батьком. Мені було всього шість років, я сильно переживала втрату матері. Батько був ще молодий, коли не стало мами, йому було тридцять п’ять років. Він спершу теж переживав, але не довго.

Незабаром він одружився вдруге на дівчині, яка молодша за нього, та ще й мала сина мого віку. Нова дружина батька, Ксюша, не змогла стати мені матір’ю, та якщо чесно, вона цього й не прагнула. Навіть навпаки, всіляко намагалася мені насолити.

Її син також не став для мене братом. Оксана робила все можливе, щоб її син нічого не потребував, і щоб у нього було все найкраще, а на мене їй було просто начхати.

Кілька разів батько намагався за мене вступитися, але це все закінчувалося істерикою Ксюші. Вона відразу починала ним маніпулювати, кричала, що він зовсім не любить її сина, бо він йому не рідний.

Мій батько не любив скандалів, він взагалі ніколи не лаявся, і був м’якою людиною, поступливою. Ксюша це знала, тому крутила батьком, як хотіла.

Загалом, батько робив усе для пасинка, але мене, чомусь, став у всьому утискати, аби тільки Ксюшу не засмутити.

Незабаром ми, з так званим братом, закінчили школу, і тут Ксюша почала розмову про квартиру. Вона, в прямому сенсі цього слова, наказала моєму батькові половину нашої квартири переписати на неї, бо вважала, що я, при першій же нагоді, вижену її з квартири, і вона залишиться без даху над головою.

Загалом, батько не наважувався суперечити своїй дружині, тому відразу переписав половину квартири на неї.

Чому він так вчинив, мені досі не зрозуміло, бо Ксюша мала свою квартиру, яку вона здавала, а всі гроші витрачала виключно тільки на себе. Вона не вважала за потрібне вкладати ці кошти в сімейний бюджет.

Після того, як я закінчила школу, відразу вступила до університету. Я стала підробляти, щоб себе забезпечувати, й не просити грошей у батька, бо він їх давав потай від дружини.

Бабусі я ніколи не розповідала про своє важке життя, але вона про все здогадувалася. Тож, не марнуючи часу, написала заповіт.

А в заповіті вказала мене, як повноправну спадкоємицю всього її майна. Про її заповіт ніхто не знав, навіть я. Вона була впевнена, якщо про це дізнається Ксюша, то буде великий скандал. Я про свою спадщину дізналася, коли бабусі не стало.

І тут почалося те, через що бабуся нікому нічого не говорила. Ксюша почала кричати на мене і вимагати, щоб я відмовилася від спадщини, та все віддала своєму батькові.

Але, дізнавшись, що батько невиліковно хворий, почала молоти дурню, та “наказувати” мені, розділити квартиру з її сином.

І ось тут я й згадала слова моєї бабусі, коли вона казала, що не дозволить мене ображати. Виходить вона, написавши на мене свій заповіт, захистила мене від цієї аферистки?

Вона знала, якщо все своє майно відпише своєму синові, то я просто залишусь на вулиці, без даху над головою. Звісно, я відмовилася будь-що переписувати, як на свого батька, так і на сина Ксюші. Я просто зібрала свої речі, й пішла жити окремо, у квартиру, яку мені залишила бабуся.

Незабаром не стало і батька. Як виявилося, він мене повністю позбавив спадщини, а все майно переписав на свого пасинка. Звісно, зробив він це, під тиском своєї дружини.

Багато моїх знайомих радили мені подати до суду, і відсудити все, що мені належить, але я вирішила цього не робити.

Мені просто не хочеться зв’язуватися із цією Ксюшею, я навіть її бачити більше не хочу. Ця жінка позбавила мене всього, що я мала.

З її появою у мене не стало батька, навіть поки він був живий. А коли не стало, вона позбавила мене і квартири моєї матері.

Загалом, я вирішила, що нехай це все буде на їх совісті, якщо ​​вона у них є. А я низько вклоняюся своїй бабусі, яка подбала про моє майбутнє! Як вважаєте, я мала судитися зі своєю мачухою за мамину квартиру?

КІНЕЦЬ.