Мої батьки люблять свого зятя – мого чоловіка – і свою дачу понад усе. У них це взаємно, до слова. це мене все менше влаштовує, щиро кажучи, бо я юрка за їхньою дачею не бачу, і де вона тільки на мою голову взялася. Купили мрію!

Останнім часом мене не трохи засмучують батьки своєю поведінкою. А якщо говорити щиро, то я дуже незадоволена, бо через них мій шлюб котиться за обрій.

Все почалося з того, що Юрко, мій чоловік, на етапі нашого нашого стрічання дуже сподобався моїм батькам. Приходив до мене додому, забирав мене і проводжав рівно в той час, що говорили батьки. Таким чином він часто спілкувався з моїми батьками і вони стали друзями.

Це ж чудово? Так, спершу я так думала. Мій хлопець, а потім наречений і чоловік, припав до душі моїм батькам, вони нахвалювали мій вибір.

Але потім ситуація трохи змінилася. Я вже не знаю чому, але мої батьки вирішили одностайно, що мій Юрко не просто якийсь там зять, а їхній персональний віслючок, на якого можна звалити будь-яку ношу. А він і радий.

Крім роботи мій чоловік лише те й робить, що допомагає моїм любим батькам. Все почалося зі звичайних буденних прохань допомогти по господарству. Мовляв, вранці і вдень – робота, а ввечері – шашлик.

І це було нормально, доки в якийсь момент це все не перетворилося на просто неоплачувану роботу, а на якусь експлуатацію. А що, Юрко ж мовчить, значить його і нас в цілому все влаштовує.

Юр, поїдь до міста за будматеріалами, купи і привезти до них. Це ж ремонт дачі, яку купили нарешті. Це вам не кілька разів допомогти. Цілком систематичні задачі, які, між іншим, чоловік мав робити у свій не робочий час і на своєму бензині.

Насправді подібних випадків було набагато більше, ніж я тут наводжу. Але саму суть, я гадаю, ви зрозуміли. Як назвати таке ставлення до чоловіка своєї дочки?

Справа в тому, що мій Юрко сам по собі дійсно дуже надійний і порядний. Якщо пообіцяв щось, то зробить. Людина така, я ж не дарма його вибрала. Але мої батьки ним просто користуються.

Я казала Юрі не раз, що він великий молодець. Тим більше, що це мої батьки. Але в усьому треба знати міру! Особливо у тому, як допомагати батькам.

Чоловік відповідав, мовляв, так, він згоден, бо іноді він просто почувається дуже втомленим. Але що вдієш, якщо вже домовилися на конкретний час з моїм татом чи мамою, і не можна скасовувати те, що сам пообіцяв.

І так багато років по колу. Коли Юрко щось робив, того ж дня мама з татом під якимось вигаданим приводом змушували його пообіцяти щось ще на майбутнє. І так знову і знову. І якоїсь миті він не витримав. Потрапив в стаціонар від перевтоми.

Словом, я так надалі не можу. І тепер доведеться поговорити з батьками відверто і серйозно.

Я людина вихована, тактовна і не конфліктна. Але що мені лишається робити? Чоловік у мене надто добрий, наївний тільки. І ось як мені вплинути на найближчих мені людей, щоб залишили нас у спокої?

Юрко сказав, щоб я нічого не говорила батькам, він сам поступово зведе до мінімуму свою їм допомогу. Але я в це вже не вірю і треба щось вирішувати.

Мені, вибачте, моя родина важливіша за батьківську дачу. Але як пояснити все мамі й тату і зберегти нормальні теплі стосунки?

Порадьте щось! Буду дуже вдячна.

Джерело