А вже останнім часом моя невістка дуже часто скаржиться мені ж на мого сина.

Якось, не встигла я лише прокинутися, як вона мені з раннього ранку телефонує та й каже, що мій син пішов на роботу навіть не снідавши і ще й нічого з собою на роботу з дому не взяв, йому не сподобався сніданок, який приготувала Зоряна, бачте.

Я її заспокоїла, що нічого поганого в тому я, особисто, не бачу, якщо йому щось не сподобалося, можливо він правий, можливо й було не смачно Дмитрові.

А, якщо було смачно, а Дмитро просто собі лиш носом крутить, то нехай встає рано вранці і сам собі готує сніданок та обід з собою на роботу також.

Потім Зоряна мені подзвонила наступного разу і сказала, що мій син не прибирає за собою, носки завжди кидає в усіх кутках, як дитина мала, а речі ніколи не кладе на місце, все постійно розкидане і їй все доводиться прибирати за ним, а Зоряні все це дуже набридло.

Того разу, я сказала своїй невістці, щоб вона сама з ним про це поговорила, а не постійно мені телефонувала зі скаргами, я не люблю втручатися в їх сім’ю, вважаю це не правильним.

Я пояснювала Зоряні довго і спокійно, що вони одна сім’я і мають між собою вирішувати все спокійно, як краще їм бути.

А ось на днях мені знову подзвонила дружина мого сина.

Цього разу Зоряна мені скаржилася, що мій син навіть тарілку після себе не помиє, як поїсть, і, взагалі, нічого їй не допомагає у вихідні дні. І ще там на щось скаржилася, я вже й не пам’ятаю все дослівно, але сприймає вона все це всерйоз.

От щиро скажу, цього разу мені вже зовсім не сподобався тон дружини мого сина.

Я якраз з тих людей, які не хочуть лізти в сім’ю своїх дітей зі своїм ладом і “”правильними” порадами.

Але мовчати я вже не могла, адже розуміла, що ділі буде лише гірше і невістка дійсно вже втомила мене своїми скаргами, а останнім часом ще й докоряти стала, що я нічого синові, бачте, своєму не кажу і він не міняється зовсім.

Я сказала Зоряні, що мій син не такий вже поганий чоловік, як вона постійно описує його, що то все дрібниці, які вони мають вирішити якось без мого втручання самі. Коли ми з ним жили він і речі свої складав і посуд після себе мив.

Я пояснила дружині сина, що я їй чоловіка не обирала й вона сама добре бачила за кого виходить заміж, адже вони знайомі давно і невістка й додому до нас приходила постійно. Вона людина доросла, тому має рішення приймати сама.

А вкінці додала, бо вже втомилася від цих її постійних скарг, що якщо їй щось не подобається, то нехай розлучається з Дмитром, та й все, але скаржитися мені більше не потрібно, бо втручатися в їх сім’ю я не буду.

Створили сім’ю, то нехай самі тепер й вирішують свої проблеми разом. А, якщо вже на те пішло, то я й не вважаю це великими проблемами, це буденні речі, які двоє дорослих людей, які створили сім’ю, можуть вирішити самі.

Зоряна, мовчки вислухавши мене, відразу, не сказавши ні слова у відповідь, просто поклала телефон.

А вже ввечері до мене прийшов син на серйозну розмову. Він сказав мені, що я погана мати. Як я можу говорити його дружині, щоб вона розлучалася з ним, адже Зоряна сказала йому, що вона вже чекає дитину.

Я наівіть не могла дібрати слів, щоб пояснити, що я тоді відчувала.

Тепер і син й невістка на мене ображаються. А що я зробила не так? Невже я щось не вірно сказала невістці? Чи образила чимось? Чому я стала поганою матір’ю для них?

А що я мала зробити, щоб бути доброю для всіх і усім догодити?

Джерело