Пам’ятаю, довго на мене перша свекруха ображалася. Ігнорувала мене повністю! А знаєте, через що?

Мав перший чоловік машину. Ще до мене мати подарувала Петрові масажні накидки на передні сидіння. Я не знала, що це подарунок матері!

Коли ми зустрічалися, і Петя за мною заїжджав, я кілька разів пожартувала з цих накидок. Ну, реально, у мене у діда в “Запорожці” такі були – з дерев’яних намистин!

Петя сказав, що хоче нормальні чохли, але поки що, нехай буде так. Мабуть, втомившись від моїх підколів, Петро накидки прибрав.

Я забагатіла, купила йому класні чохли. У нього день народження саме був, я не знала, що дарувати, бо з його уподобаннями була погано знайома.

Коли жити разом почали, поїхали в гості до його матері, знайомитись. Вона мені з порога почала пред’являти претензії за накидки:

– Сто років із сином їжджу і їздитиму, мені зручно, хто тебе просив їх критикувати?
Ми з Петром швидко пішли, тому, що його мати не затикалася, а продовжувала розорятися.

Ми з Петром весілля не справляли, просто розписалися, гостей не кликали. Петя сам, без мене, до матері їздив.

Купили ми іншу машину. Свекруха дізналася про покупку машини, подарунок передала. Ще один комплект накидок з дерев’яних намистин десь нарила!

– Знову маму сто років возитимеш? – посміялася я.
Вже не пам’ятаю, куди Петя подів другий комплект чохлів.

Ми були одружені майже чотири роки. За цей час зі свекрухою бачилися лише кілька разів. Вона мене ігнорувала. Якщо вона мала запитання до мене, то ставила їх через Петю.

Петя очі закочував і радив матері закінчувати маятися дурницею. Свекруха одразу про чохли й мою нестерпну натуру згадувала.

Наш шлюб тривав не довго, тож ми розлучилися. Не знаю, що з колишнім чоловіком було далі, як він живе, як його мати.

У другому шлюбі мені знову не пощастило зі свекрухою! Друга свекруха, мати Вані, знала, що я вже була одружена. Розпитувала мене, коли познайомились:

– Чому розлучилися? Які стосунки в тебе були з батьками? Чому не було дітей?

Мені здається, що ігнорувати мене через чохли – весела історія, що свідчить про недолугість. Я розповіла про чохли!

Так і так, не знала, що подарунок матері, жартувала, чоловік їх зняв, свекруха образилася на мене, більше не спілкувалася.

– Зрозуміло, – мати Вані підібгала губи.

І все! То був кінець! Вона теж вирішила зі мною не спілкуватись. Ваню в гості кличе без мене. Дитина у нас з чоловіком з’явилася, дитину теж звуть без мене.

Якщо ми зі свекрухою, якимось дивом, опиняємось в одному приміщенні, то її очі мене не бачать.

Дурня якась! Перша свекруха зовсім ненормальна: машина була Петра, чохли зняв сам Петя, а ворогом номер один у свекрухи була я!

Мати Вані теж чуднувата! Сама ж запитання поставила. Я відповіла. Не ображала колишню свекруху, погано про неї не висловлювалася, лише факти!

Образа за попередницю? Чи що? На себе спроєктувала? Та мені начхати, чесно кажучи! Живемо з Ванею душа в душу, а його стосунки з матір’ю мене не хвилюють!

Не бажає вона зі мною спілкуватися, я ночами в подушку не плачу! Аби до нас у родину ніс не пхали! Все інше можна пережити! Ви теж так вважаєте? Чи потрібно з мамою чоловіка потоваришувати?

КІНЕЦЬ.