-Не можна все життя жити по чужих оселях, пора їхати на заробітки. Сказав Тарас. Одного вечора дружина отримала повідомлення від чужої панянки та промовила

Коли Тарас сказав що поїде на заробітки, то Мар’яна розридалась.
Хоча жінка і розуміла, що так треба, адже вони з чоловіком не можуть все життя жити по чужих оселях. Але ж вона ж ніколи з Тарасом не розлучалась. Вони всюди разом, хто б куди не йшов та не їхав.
-Не можна все життя жити по чужих оселях, пора їхати на заробітки. Сказав Тарас.
Люди збоку дивувалися їхньому великому коханню. Мар’яна я цього разу не хотіла відпускати Тараса самого. Але її з роботи не відпустили, а чоловікові вже підписали заяву на відпустку. Вони домовилися що чоловік поїде на рік.
Після від’їзду Тараса Мар’яна навіть почепила на стіну календар, та викреслювали в ньому день за днем, який проходив та наближав її зустріч з коханим чоловіком.
Вони переписувались кожного дня, Мар’яна багато йому писала, а от Тарас все менше і менше. І дзвонити став менше чоловік, говорячи що має багато роботи.
І от одного вечора Мар’яна отримала повідомлення, але то вже було не від самого Тараса, а від якої жінки. В цьому повідомленні вона і сказала Мар’яні, що тепер вона буде дружиною Тараса, а жінка нехай забуде за нього.
Мар’яна ще довго перечитувала повідомлення, та не могла повірити, як Тарас так міг з нею вчинити. Аж 17 років Мар’яна не мала жодних новин від Тараса.
Вона так продовжувала жити, дні стали сірими та одноманітними. У жінки навіть у голові виникали різні погані думки, але на щастя її спасли малі дітки, яких вона доглядала в садочку.
Але одного дня жінка отримала листа. Лист написала деяка Олеся, яка сказала що вона є донькою Тараса. Дівчина повідомила, що з чоловіком не все добре, він уже другий рік як лежить.
Її мати залишила його та та знайшла собі іншого, а батькові дуже потрібна турбота та допомога. Тарас при одній розмові розповів доньці, про Мар’яну і дівчина вирішила написати її.
Жінка навіть не думала, що так все склалося в Тараса. Хоч він її покинув, але вона зрозуміло, шо досі і його кохає.
Вона в той же день зібрала валізу і поїхала на вокзал.
Коли Мар’яна їхала в потязі, то багато думала, як вона приїде, що скаже, і що дальше робити? І врешті-решт вирішила, що запропонує Тарасу і його доньці повернутися назад в Україну і жити в неї.
Люди казатимуть що вона не сповна розуму, але Мар’яна точно знала, що не покине коханого. Любить читачі яка ваша думка прочитавши дану історію. Як би ви вчинили на місці Мар’яни?
З нетерпінням чекаю на ваші думки та коментарі.