З Максом ми останнім часом часто сварилися, а після чергового скандалу вирішили розлучитися. Правильно перед моїм заміжжям мені Дашка казала, що нема чого там робити.

Відмовляла мене, просила подумати, а я не слухала. Закохалася, як дурна, у свого Максіка! Даша – моя найкраща подруга, яка теж розлучилася зі своїм чоловіком кілька років тому.

Той хотів перетворити її на хатню робітницю і відлюдницю, навіть з дівчатами в кафешці не дозволяв посидіти. Тиран!

Ось і мене мій чоловік дорікав, що мало я часу йому приділяю:
– Не нагулялася ти, все тебе на танцюльки несе, — а потім ще й Дар’ю приплітав, — і ця причепилася, як кліщ, ніяк не зрозуміє, що ти сімейна людина. Сама чоловіка проґавила, тепер тебе на це штовхає.

Я захищала подружку, як могла, адже її знаю дуже давно і впевнена, що поганого вона мені не порадить.

Коротше, з Максимом ми розійшлися, як у морі кораблі. У день, коли я отримала на руки свідоцтво про розірвання шлюбу, на душі було якось погано.

Мною опанували спустошеність, смуток та жалість. Я не розуміла, чи правильно вчинила. Але довго сумувати не довелося, у гості до мене зайшла Дашуля.

Вона посміхалася і тримала в руках повітряну кульку та ігристе. Її поява була феєричною.

– Вітаю з довгоочікуваною свободою! Ура! — тріумфувала дівчина. Вона плескала в долоні й, дивлячись на моє сумне обличчя, заявляла, що я поки що не зрозуміла свого щастя.

Того ж вечора подружка потягла мене до клубу. Ми веселилися, запалювали під ритми сучасної музики, та пили коктейлі. Я вже й забула про недавню депресію.

Правда, щойно до мене підійшов хлопчина з пропозицією познайомитися, моментально дала йому від воріт поворот.
– Не можу зараз нові відносини будувати. Потрібно від старих відійти, — пояснювала Даші. А та лише закочувала очі.

Наші тусовки повторювалися щотижня. Дашуля наче, нескінченна батарейка, не втомлювалася від галасливих вечірок, та нових знайомих.

Я ж, навпаки, втомлювалася. Таке безбаштове життя мені швидко набридло. Я навіть упіймала себе на думці, що сумую за колишнім коханим.

Відкрила комп’ютер, зайшла до нього на сторінку. І тут мене пересмикнуло: на одній фотографії він стояв, обійнявшись з гарною дівчиною! Як же так!? Я відкидаю всіх кавалерів, а він час даремно не втрачає!

Моє самолюбство було зачеплене. Я зателефонувала Даші, щоб поплакатися їй у жилетку, але вона тільки промовила:

– Ти ж сама його покинула. Чого тепер ревеш?

Втішати мене не входило в її плани, дівчина поспішила зі мною розпрощатися, посилаючись на термінові справи. Треба сказати, після придбаної мною «свободи» ми з Дашкою віддалилися одна від одної.

Мені було ясно, що все-таки з нею у нас трохи різні інтереси. Я хотіла сім’ю, дітей, а вона веселі посиденьки з друзями. Але навіщо тоді мені треба було руйнувати все, що було у нас із Максимом через таку сумнівну дружбу? Ідіотка!

Спроба — не тортури, і я набрала номер благовірного. Він явно не очікував і здивувався дзвінку. Потрібен був привід, і я вигадала проблему:

– Ти випадково не знаходив у себе мій золотий браслетик? Не можу відшукати. Чоловік відповів негативно, звичайно, бо цей браслет на той момент прикрашав мій зап’ясток.

Ми продовжили спілкуватися і так нарозмовлялися, що вирішили зустрітися, та погуляти. Виявилося, що та мадам на фотці всього-на-всього колега по роботі, а знімок був зроблений у день її народження.

Начебто і ревнувати вже нема до чого, але як уявлю, що у Макса з’явиться фіфа, аж трясе! Я досі люблю свого чоловіка, і тільки після розлучення усвідомила, як він мені дорогий.

Жодна подруга ніколи не зможе замінити його. Максим також не встиг мене розлюбити. Зараз ми починаємо все заново, намагаємося склеїти розбиту вазу і найближчим часом, я сподіваюся, знову будемо разом.

Я визнала, що була справжнісінькою дурепою, що проміняла коханого на горе-подругу! Не робіть так ніколи, бо обов’язково пошкодуєте! Ніякі подруги не замінять сімейного затишку! Я це знаю з особистого досвіду! Ви мене засуджуєте?

КІНЕЦЬ.