Я можу погодитись з тим, що я якась не така жінка. Я хочу стабільності, справедливості до себе та поваги, а у відповідь отримую лише закиди та невдоволення.

Виходила заміж з великого кохання до чоловіка, якого вважала найкращим та ідеальним у всьому. Але всі ці уявлення про Юрка були лише в моїй голові, не більше.

За фактом мій чоловік був звичайним дармоїдом. Після закінчення коледжу він п’ять років шукав роботу. Я вийшла з декрету і знайшла роботу за три дні.

Нам було по 23 роки, коли ми вирішили створити сім’ю. Моя мама розуміла, що я роблю помилку, погоджуючись на шлюб із несерйозним хлопцем.

Вона навіть намагалася мене відмовити, намагалася розплющити очі на нього. Але я була досить самовпевненою дівчиною, яка все знає і розуміє в цьому житті краще за матір.

У результаті наше життя з Юрком склалося так, як пророкувала мені мама. Я одночасно була для чоловіка і матір’ю, і коханкою, і господинею.

А коли вийшла на роботу, то ще й утримувала нашу родину. Ні, Юрко також працює і навіть отримує зарплату. Тільки на що він її витрачає, незрозуміло. До спільного бюджету він приносить копійки.

Після весілля я одразу залетіла та аж до пологів працювала секретарем у школі. Чоловік був “в активному пошуку роботи”.

Ми сиділи на шиї батьків кілька років. Мої мама та тато періодично давали гроші, щоб ми могли звести кінці з кінцями.

Один чоловік ні про що не переймався, думаючи, що ковбаса та варення у нашому холодильнику з’являються магічним чином.

Я кохала його та терпіла. Переконувала себе, що це все тимчасово. Зараз ще один рік, і Юрко подорослішає, до нього скоро все дійде.

Він прийме нарешті ту відповідальність, яка покладається на плечі кожного чоловіка. Він має стати повноцінним годувальником та захисником сім’ї!

Роботу він знайшов, і вона його влаштовує. Тільки мені вона не подобається. Ми практично не бачимося з ним, не проводимо час разом. Зате прибирати за ним, прати, готувати я мушу постійно.

Після 8 років такого шлюбу я втомилася. Чесно зізнаюся, трималася до останнього нерва. Мене зламала вся ця рутина, в якій фактично я була і дружиною, і чоловіком, і вся хата була на мені.

Від чоловіка я не отримувала нічого. Ні уваги, ні підтримки, ні кохання, ні ласки, ні допомоги у вихованні доньки, ні допомоги по господарству, ні матеріальної стабільності.

Список моїх претензій до чоловіка нескінченний, як і образ. Я пішла від нього на чотири місяці, мешкала у своїх батьків.

До чоловіка мене повернула свекруха, яка просила подумати про дочку. Мовляв, дитині краще жити у повній родині, навіть якщо у нас зараз криза у стосунках.

Мати чоловіка запевняла, що все в нас буде гаразд, а з сином вона обіцяла поговорити серйозно і напоумити його.

Я повірила їй, хоча треба було розуміти, якщо свекрусі не вдалося за 18 років виховати з сина мужика, то після тридцяти братися за цю справу марно.

Загалом, я продовжила терпіти свою дорослу дитину у вигляді чоловіка. Він трохи змінився: почав мити посуд за собою та раз на тиждень купувати продукти.

Щоправда, список обмежувався лише тими найменуваннями, що він любить поїсти. Але вдома левову частку продуктів їсть чоловік, тому це суттєва економія для мене.

У моїй голові відбулося переосмислення свого життя. Я зрозуміла, що жити заради дитини з людиною, яку я вже не кохаю і не поважаю – неправильно.

Виходить я вчу дочку бути терплячою і начхати на своє щастя. Так не можна! Подруги мене не підтримують, коли я озвучила що хочу покинути чоловіка.

Вони взагалі вважають, що в нас зразково-показова родина. Він у мене не п’є, не палить, додому приходить вчасно і навіть не пропадає у сумнівних відрядженнях тижнями.

Так, це правда. Але хіба можна вважати чоловіка, який вірний своїй дружині та не має шкідливих звичок, героєм нашого часу?

Мені важко змиритися з тим, що я в чоловіка у ролі няньки. Я хочу бути коханою жінкою, приходити додому та просто відпочити від важкого робочого дня.

Я не хочу більше бути ломовим конем, який працює за всю сім’ю. Може, інших жінок влаштовує такий побут, а я не так собі уявляю жіноче щастя!

Речі я вже зібрала, на розлучення подаватиму наступного місяця. Потрібно буде ще вирішити майнові питання і можна йти у вільне плавання. Більше мені не страшно, мене вже нічого не тримає.

КІНЕЦЬ.