Не хочу повертатися додому до чоловіка та сина. Не люблю їх і все!

Напевно, я погана, але я не відчуваю теплоти та любові до своєї родини. Якщо чесно, я сама цьому не рада. Так, я – дружина та мати, у мене чотирирічний син. Але мені здається, що це не моє.

Не знаю, навіщо я це розповідаю, просто хочеться висловити все, що накопичилося в душі. Втомилася я дуже. Хочу чогось нового, якихось змін. Вирватися з цього болота, зрештою.

Знаю, багато хто засудить мене саме через те, що я погана мати. А я непогана. Просто так вийшло, що Мишко більше до батька прив’язаний. Вони й гуляють, і бавляться разом. А я в цей час роблю свої справи вдома.

Живемо, як усі. Але мені не вистачає чогось більшого. Я не про таке життя мріяла. Хочу подорожувати, подивитися світ, себе показати. А бачу тільки мури: то вдома, то на роботі. Набридло. Все з рук валиться.

Нещодавно зустріла однокласницю, яка в школі була справжнісіньким страшком. А зараз виглядає як зірка із Голлівуду. Соромно зізнатися, але я навіть рота відкрила. Поруч із нею такий мужик, що мене аж заздрість схопила. А в неї шубка біла, чобітки дорогі, макіяж.

Вона мене навіть не впізнала, повз мене пройшла. Звичайно, я ж у старенькому пуховику, джинсах, волосся зібране у хвіст, жодної косметики. Думаю, навряд чи хтось у дитячий садок на підборах ходить і при повному параді, отак і я. Мене навіть зло взяло, ну як так? А тут ще Мишко за руку смикає: «Мам, пішли! Мам, пішли!» Дістав!

Смішно сказати, але раніше я думала, що в мене в житті все добре. Чоловік у мене нічого, роботящий, отримує непогано, сам поїсти приготувати може і з Мишком порається. Але зовнішність та статура не дуже приваблива. Не тягне мене до нього.

Думала, що зможу с часом покохати його, того й заміж вийшла. Бо вже треба було, не в дівках же сидіти. Так мені вся рідня казала, а я повірила. Дурна була.

Потім ще Мишко зʼявився. Я погладшала в жодну зі старих суконь не влізла. Поки до норми не ввійшла, на себе в дзеркало не могла дивитися. Одна радість була, до спортзалу бігати. Якби ви знали, наскільки важко мені вдалося повернутися до колишнього зовнішнього вигляду.

Зараз, звичайно, я маю гарний вигляд помічаю, як на мене, дивляться інші чоловіки. Один, колега, так зовсім кожен день компліментами обсипає. Мені це дуже подобається, хоча я і не показую виду, зраджувати чоловікові я не збираюся, я не з таких. Але й повертатись додому не хочу. Мені здається, що чоловік та син просто заважають мені жити. Жити так, як я могла б, якби не вони.

Заздрю ​​Олені, це моя нова знайома, майстер манікюру. Я була в неї вже три рази та весь час вона розповідає мені про те, як відпочивала зі своїм хлопцем: живуть вони, до речі, у цивільному шлюбі, дітей немає.

Слухаю її та розумію, що теж так хочу. Вона Туреччину знає як свої п’ять пальців, а я бачила її лише на фотках та по телевізору. Чим я гірший за Олену? Я струнка, красива, а вона важить, і виглядає як бегемот. Бісить!

Нещодавно сказала чоловікові, що хочу поїхати кудись, різноманітити своє життя. А у відповідь почула:

– Давай краще зробимо ремонт.

Мене це сильно розлютило:

– Краще? Кому це краще?

– Ну всім, – відповів він, ніби взагалі не зрозумів, про що я говорю. – Ти ж сама хотіла.

Та я й зараз хочу. І ремонт, щоб людей не соромно було покликати в гості, і відпочити, щоб фотки були класні. І щоб ні чоловіка, ні сина поряд. Знаю, що так не можна говорити, але нічого з собою вдіяти не можу: не люблю я їх, дратуюсь, коли бачу, і дуже шкодую, що вони в мене є.

Подруга радить подати на розлучення. Я й сама розумію, що це найкращий вихід, але поки не можу на це наважитися, все-таки квартира належить чоловікові, та й моя зарплата менша, ніж у нього.

Потрібно спочатку підготувати хоч якусь подушку безпеки, щоб не залишитися ні з чим. А от сина нехай чоловік забирає собі, тут я б заперечувати не стала, зрештою, їм краще, коли вони разом.

Є, щоправда, ще одна проблема – моя мати. Вона порошинки здуває і з онука, і з зятя. Мені навіть здається, що їй важко буде прийняти моє рішення. Хоча вона все-таки моя мама і повинна у всьому підтримувати мене. Інакше яка вона мати?

КІНЕЦЬ.