– Мамо, це наша сім’я, і наші правила, і я не збираюся слухати жодних нарікань в сторону моєї дружини, – каже мені син.

– Максиме, твоя дружина не доторкнулася до жодної страви, яку я приготувала. Це як називається? – кажу і вже мало не плачу.

Мій єдиний син Максим одружився ще 5 років тому. Спочатку вони з невісткою жили в столиці, і я їх бачила дуже рідко.

А потім вони переїхали в наше містечко. Ми з чоловіком їм однокімнатну квартиру купили. Ми б і більше житло для них придбали, але у нас не вистачило грошей.

Чоловік мене заспокоював, що ми їм дали старт, а далі нехай самі працюють і стараються.

Син наче був вдячний, а от невістка постійно бурчала, що нам з чоловіком не треба такої великої квартири, і ми могли б їм віддати свою трикімнатну квартиру, а самі переїхати в їхню однокімнатну.

Свого сина я люблю, понад усе на світі хочу, щоб він був щасливим, але я не готова в свої 55 років навіть заради нього позбавляти себе комфорту.

Ми з чоловіком на цю квартиру дуже довго заробляли, заради цього кілька років були в розлуці, бо чоловікові довелося за кордон на заробітки поїхати. Потім ми ще довго цю квартиру обставляли, тут все продумано до найменшої дрібниці. І тепер я маю своє обжите гніздечко віддавати?

Я відповіла, що не збираюся нікуди переїжджати, і відтоді між мною і невісткою наче чорна кішка пробігла. Ілона і до мене не любить ходити, і мене до себе не запрошує.

Я такого не розумію, бо я теж була невісткою, і поки моя свекруха була жива, ми з чоловіком намагалися якомога частіше бувати у мами. А моя невістка мене уникає. І головне, було б за що.

Нещодавно у мене був день народження, і я сказала сину, що якщо невістка не прийде, то я ображуся, адже прийдуть родичі, і мені буде соромно, що невістка мене не уважила.

Ілона прийшла, але краще б не приходила, бо геть чисто зіпсувала мені свято. Її тарілка так і залишилася чистою, тому що вона не доторкнулася до жодної страви, яка була на столі.

Коли моя сестра її запитала, чому вона не пригощається, Ілона сказала, що їй не смачно. Після цих слів вона встала з-за столу і кудись пішла, а повернулася через 15 хвилин з цукерками з магазину, які вона весь вечір демонстративно їла.

Не забула Ілона і зачепити тему про квартиру, вона перед усіма моїми родичами заявила, що нам з чоловіком не треба такої величезної житлоплощі, і що інші батьки давно б зробили обмін.

Свято було зіпсоване. Найприкріше те, що син мовчить, з усім погоджується, бо він не звик перечити своїй дружині.

От як це називається? Я стільки всього наготувала, а вона мало того, що нічого не спробувала, так ще й перед усіма заявила, що несмачно готую.

Я сказала сину, що не збираюся терпіти вихватки його дружини, і якщо невістка не вибачиться переді мною, то нехай з’їжджають з моєї однокімнатної квартири і знімають собі хоч двоповерховий будинок, мені байдуже.

– Мамо, ти знову лише про себе думаєш, – каже мені Максим. – Ілона нічого поганого не зробила, вона просто не мала настрою. І зрештою, вона не хотіла йти на це свято, і не треба було наполягати на цьому.

Слова сина мене ще більше засмутили, його дружина зіпсувала мені свято, та ще й мене винною зробили.

Розсудіть нас, хто з нас неправий в цій ситуації?

Джерело