Зі своїм коханим хлопцем, перш ніж одружитися, я зустрічалася два роки. Рік ми вже жили разом у моїй двокімнатній квартирі в хорошому районі Львова, яку мені подарував батько на завершення університету.

Справа в тому, що мій батько залишив мене і маму, коли мені було 5 років, він давно має іншу родину, мама також заміжня, але зі мною батько завжди тримав контакт, вітав, ми кілька разів на рік бачилися, коли приїздив з Києва на львівську філію свого бізнесу.

Ну а на відмінне закінчення університету я отримала від нього квартиру, за що йому дуже вдячна, адже це дало мені змогу почуватися впевнено.

Вже на роботі я зустріла Микиту, ми колеги, але працюємо у різних відділах однієї компанії, в різних районах міста. Наші почуття ставали міцнішими з кожним місяцем і через рік ми сали жити разом, а потім вирішили одружитися.

У нас було весілля на 30 чоловік – рідні, друзі, колеги. В красивому ресторані, з ведучим, сучасною программою, фото- і відеозйомками. всі гості були в захваті і ми самі також.

Весілля приблизно однаково оплатили дві сторони – ми самі і мої батьки. Мама Микити живе не багато, вона давно вдома, має квартиру і дачу, але працює в бібліотеці і зарплата у неї самі розумієте, яка.

Звичайно, я бувала вдома у Наталі Борисівни, бачила, що квартира потребує капітального ремонту, але Микита збирав на своє житло, тому щось там допомагав матері матеріально, на не так вже й багато.

Після весілля моя новоспечена свекруха попросила у свого сина подаровані нам на весілля гроші. Микита порадився зі мною і ми дали їй всю суму. Свекруха пообіцяла за рік віддати нам гроші, мовляв, їй допоможе її молодша двоюрідна сестра, яка поїхала в Італію на заробітки.

Ну і ось, минув рік, як ми з Микитою одружилися і свекруха взяла у борг на ремонт своєї квартири наші 300 тисяч гривень, які нам подарували на весілля. Я тоді вирішила бути хорошою невісткою і погодилася.

Але я казала Микиті, що моя мрія витратити ці гроші на нашу спільну подорож у Франці, від цього не зникає. У вересні нам з чоловіком випадає така можливість, і ми би могли поїхати, але замість того я подала на розлучення.. Бо поговорила про ті гроші з Наталею Борисівною.

Чому так сталося? Я сказала чоловіку, що нехай його мама віддає гроші. Микита сказав, що вимагати з мами не може, і якщо я хочу, то можу поговорити з його мамою сама.

Ну я й поговорила, запросивши свекруху на каву в хороше кафе. Я чемно пояснила, що гроші ми позичали, а не просто їй віддали, і настав час їй виконати обіцянку і віддати нам наші кошти.

Що вона мені заявила – ви навіть не уявляєте!

– Я тобі такого прекрасного чоловіка народила і виховала, люба моя, то ти мені не просто якісь там 3000 тисяч повинна подарувати, а на руках мене носити! І прибрати інколи могла б прийти, і на дачі допомогти. А від тебе не діждешся! Не про таку я невістку для себе і дружину для мого сина мріяла. Про дітей треба думати, а не про Парижі!

Я в осад просто випала. Мені 27 років і я маю право думати і мріяти про те, про що хочу саме я! Я зрозуміла, що говорити мені зі свекрухою більше ні про що, заплатила за замовлення в кафе, попрощалася і пішла.

А дома увечері поговорила з Микитою, і виявилося, що він повністю підтримує свою маму. Мовляв, не треба нам в ніякі подорожі, гроші ж нехай лишаються мамі.

Того ж вечора Микита вирушив з валізкою до мами, а я подала за кілька днів на розлучення. Багато моїх рідних і знайомих вважають, що я не права і злякалася перших сімейних труднощів, що розлучитися – це найлегше. А ви теж так думаєте?

Я не правильно вчинила?

Джерело