Ну так мені мамі про той сервіз і подушки пухові хочеться нагадати! Адже збирали придане батьки нам обом – і мені, і меншому на 6 років брату. А все дісталося йому – і каструлі, і ковдри, і подушки.

Батьки збирали для мене та брата «придане». Не смійтеся, пишу як є. Ще при союзі. Набір каструль, сервізів, подушки, ковдри. Я давно заміжня, весілля не було, просто розписалися в місті чоловіка.

Батьки мої на мій розпис навіть не їздили – дорого, далеко – в іншу область на інший кінець України. Нічого з приданого мені так і не дали.

І ось нарешті у вересні цього року одружується мій брат 37-річний брат. Я приїхала, як і щороку, додому на кілька тижнів, дивлюся – підготовка до весілля на 100 гостей іде повним ходом.

Батьки витягли все, що збирали братові і мені: сервізи, посуд, постільної купа комплектів. Мама навіть сервізи, що дісталися від бабусь, спустила з горища – їх теж ви збираються дарувати синові і невістці. Про мене – жодного слова.

Я все розумію. Мені 43 роки, я давно заміжня. Але мені якось прикро і хочеться запитати у батьків: «А чому мені не дали хоч один сервіз чи каструлю»?

Я ні в чому не потребую. Але хороші якісні каструлі я б теж хотіла отримати, або нову постільну. Але мій комплект каструль батьки подарували татовій племінниці, коли вона виходила заміж.

Мені просто сумно, що все братові, а мені нічого. Я навіть думаю на братове весілля не їхати восени, навіщо? Тільки ще більше засмутитися?

Джерело