Свекруха у мене майстерно вміє підтасовувати факти так, як їй вигідно. Начебто й не бреше відчайдушно, але й вивертає правду так, що впізнати її неможливо.

Я їй не подобаюсь самим фактом свого існування. Як це я посміла забрати у неї коханого синочка, який раніше витрачав усі гроші та час на неї, а тепер витрачає на якусь там родину?

Але при сині вона завжди поводиться максимально доброзичливо, просто випромінюється любов’ю і турботою. А коли з’являється шанс тишком-нишком вставити мені шпильку, ніколи його не втрачає.

Наприклад, на якомусь святі, де вона присутня, за столом вона мені посміхатиметься, а потім наодинці щось образливе та й висловить. Але так, щоби чоловік не чув.

Ми через це з чоловіком часто лаємося. Він не вірить, що його мама здатна на якісь гидоти. Це свята впевненість, про яку розбиваються усі мої аргументи.

Щоправда, останнім часом мені вдавалося чоловікові вказувати на те, що витворяє свекруха. Але поки мої слова насилу доходили до розуму чоловіка.

Він навіть якщо й вірив у те, що мама якось не так зі мною спілкується, то вважав, що цьому є виправдання, яке не на мою користь.

Чоловік як займав, так і займає бік мами. Переконати його не виходить. Мені здається, якщо вона колись мене на клапті поріже, чоловік і цьому знайде пояснення, зробивши мене винною.

Зараз чоловік у відрядженні, а мені випала почесна місія, я маю доглядати свекруху, яка нещодавно перенесла операцію на нозі.

Сама вона не ходить, якщо тільки від ліжка до туалету, і то не завжди турбує себе. Тому мені довелося майже переїхати до неї.

Потрібно ж купувати продукти, готувати, прибирати, а хто ще це робитиме? Про доглядальницю чоловік та його мама і чути не хотіли.

– Тобі складно допомогти моїй мамі, яка потрапила до такої ситуації? От буде у нас дитина, вона тобі допомагатиме, – переконував мене чоловік.

Чоловіка я люблю, лаятись не хочу з ним, тому мені простіше зробити так, як він просить. Я сподівалася, що свекруха не в тому стані, щоб ще й підступи мені будувати.

Я чесно приходила щодня, щоб готувати щось свіже. Завжди спочатку питала, чого свекрусі хочеться, а потім починала готувати.

Як вона тільки мою їжу не називала. Гидота – це м’яке визначення. Примушувала кілька разів переробляти, знущалася, як могла.

Я в якийсь момент почала записувати на телефон те, що витворяє свекруха. Це вже були знущання чистої води, інакше не назвати.

Сказала, що хоче солянку, я зварила їй цю солянку. Просто стояла біля плити, подала. Свекрусі не сподобалося, вона з’їла дві ложки, потім заявила, що краще б я не бралася за готування, тільки свиням готувати.

Там рвалося з язика, що ось для однієї невдячної свині я зараз і готую, але я промовчала. Пішла готувати пюре з котлетами, які забажала поїсти мама чоловіка.

Приготувала, принесла. Не чекала якихось слів подяки, але на те, що в мене полетить тарілка, я не чекала. У мене весь одяг у пюре, підлога у пюре, котлета десь під шафою.
Свекруха ж лежить і спокійним тоном каже, що я готуватиму доти, доки не навчуся. Типу, котлету пересушила, пюре з грудками, треба переробити.

Моє терпіння теж має межі, і цим вчинком свекруха ці межі перейшла. Я мовчки розвернулася і пішла додому, не звертаючи уваги ні на крики свекрухи, ні на її дзвінки та повідомлення.

Наступного дня мені зателефонував обурений чоловік. Йому свекруха представила ситуацію так: вона ненароком упустила тарілку з пюре та котлетою, а я на неї накричала, кинула все, як було, і пішла.

Бідолашній свекрусі боляче, прикро, в кімнаті безлад, бо неприємна невістка не прибрала нічого. А ще свекрусі їсти хочеться, а я після роботи не прийшла.

Я ж чоловікові описала ситуацію, яка була насправді. Скинула кілька аудіо та відео, щоб він упевнився, що це його мама мене образила, а не я її, думала, що він якось відреагує.

Він і відреагував, але не так, як мені хотілося б.
– Ну і що, що вона тебе образила? Їй тепер голодною сидіти? Мамі боляче, вона літня людина, а ти з неї знущаєшся!

Це я з неї знущаюся? Ось вже сумніваюся. У мене і на чверть так добре не вийде, як уміє мати чоловіка.

Я сказала, що до його матері більше не поїду. Нехай наймає їй доглядальницю або нехай доставку їжі замовляє. Мені набридло це терпіти.

Чоловік крижаним тоном заявив, що якщо я не допомагатиму його матері, то у нас у стосунках почнуться проблеми. Начебто їх немає зараз! Я залишилася при своїй думці.

До свекрухи я не їжджу вже третій день, чоловік не дзвонить, а я збираю речі. Думаю, що коли він повернеться, накручений своєю мамою, буде скандал, а там хтось знає, чим це все закінчиться.

КІНЕЦЬ.