Десь вчора під вечір ми вже спати лягали, аж тут нам телефонує свекруха та заявляє мені: “Ну, раз ви так себе поводите, то я більше сидіти з вашою дитиною не буду і не надійтеся на мене. Сидіть з дитиною самі”. Ні, ну як так? В понеділок вже на роботу, дитину залишати нам немає з ким.

І я зараз така розгублена, що й не сказати. Що робити? Свекруха просто повідомила, що вона в Німеччину скоро збирається. Каже, що плани змінилися у неї: світла немає, тепло теж не зрозуміло чи буде взимку, тому вона до весни хоче їхати за кордон. Але хіба вона раніше цього не знала?

На невеличкому дитячому майданчику для самих маленьких просто гуляли з дітьми дві молоді матусі.

Поки дівчинка років 6-ти ретельно і спокійно поралася в снігу з дворічним малюком в зелененькому яскравому комбінезоні, подруги між собою розмовляли.

– А твоя власна мама? – співчутливо запитала оповідачку її співрозмовниця. – Вона не зможе сидіти з Іванком, сином твоїм, щоб хоч трішки вам допомогти?

– Ні, в тому якраз й річ! Мама наша теж працює на роботі з понеділка до п’ятниці, як і я.

– Хм. Ну, тоді няню вам доведеться якусь шукати.

– Ну яку няню шукати? Весь сенс роботи моєї тоді втрачається зовсім! Я буду всю зарплату віддавати няні, навіщо це потрібно тоді? Розумієш, не від хорошого життя я теж на таке пішла – я могла ще в декреті сидіти довго, хоча дитині ще два роки не виповнилося. Зарплати мого чоловіка Дмитра нам не вистачає.

Поки до півтора років були виплати, ми ще якось тягнули самі, а потім банально перестало навіть на звичні нам харчі вистачати. І до садочка нам ще не скоро йти, в вересні десь.

– У вас же кредит висить ще, так? Це ж правда?

– Так, в тому якраз вся й річ! Свого часу я сама запропонувала – йди, мовляв, працюй, я буду з дитиною сидіти вашою, так гроші якісь заробите, жити краще вам буде. А тепер лише два місяці відтоді минуло, і все, тепер “сидіть тепер самі!”. Я їй кажу, і з ким наш Іванко буквально в понеділок залишиться?

А вона нам – це, мовляв, це вже лише ваші проблеми, а зовсім не мої. Я взагалі зараз не уявляю, що робити нам тепер. Навіть якщо няню й шукати якусь – так її за один день знайдеш, чи що? Тим більше свята. Ось я так і знала, що цим закінчиться!

– А що трапилося щось у вас? Через що вона образилася?

– Так нічого взагалі, просто на рівному місці, як завжди. Вчора їздили ми усі до неї в гості, там ще її дочка була з дітьми. Ну і стали мене повчати вони удвох, вони це полюбляють робити. Ну, і я теж висловила все обом, що думала. Слово за слово, посперечалися знову. Зібрала я нашу дитину і пішла додому.

– А чоловік твій?

– А що чоловік мій? Він все згладити намагається вічно, і перед матір’ю завжди просто мовчить, і переді мною. Не може він там раз і назавжди пояснити, щоб його дружину не чіпали. Свекруха відчуває слабину, що він як би і на її стороні частково, і все більше наглості десь береться.

– Ні, я в тому сенсі – що чоловік пропонує з приводу дитини? З ким залишати тепер будете сина свого?

– Він ніколи нічого не пропонує нікому, може лише просто руками розводити. Я кажу, мати твоя спеціально влаштувала суперечку на рівному місці, тому що з онуком водитися втомилася і розуміє добре, що це справа нелегка. Придумала привід образитися ось і все. А чоловік – ну, мовляв, вона й справді не зобов’язана сидіти з нашою дитиною, спасибі й за те, що врятувала перших порах, спочатку хоч трохи нас виручала. Уявляєш? Поставила нас усіх в нехороше положення зараз, їй же ще й спасибі за це.

– Та не хвилюйся ти вже так. Придумаєте що-небудь.

– Ой, ти навіть не уявляєш собі про що ти говориш. Та краще б відразу не бралася, ніж потім ось таке влаштувати, залишила нас зараз просто ні з чим.

Нічого було таке обіцяти. Так не по-людськи поступити, це взагалі в голові не вкладається у мене, вона ж нас підвела. Її ж ніхто не просив, вона  просто сама по своїй ініціативі запропонувала, сказала, що нам так легше тільки буде, говорила, що лише хорошого для нас хоче.

Сиділа б, мовчала, раз нікому нічого не зобов’язана вона. Мені ось хоч знову в декрет з роботи йди. Хто ж мене тепер відпустить і що я людям скажу зараз, я ж домовилася вже.

Тепер невістка навіть не знає, що далі робити. Як людям в очі дивитися і, що на роботі пояснювати. Вважає, що свекруха вчинила недобре, пообіцяла їй, а тепер до Німеччини їде, каже щоб зрозуміли її. Але хіба вона нормально вчинила?

Джерело