З першого дня нашого знайомства я завжди скрізь платив за Риту. Я так вихований, що чоловік повинен бути здобувачем і вся матеріальна відповідальність на ньому. І Рита ці мої уявлення повністю поділяла.

Тим більше у нас із нею різниця у віці 13 років. Тобто на момент знайомства я вже був чоловіком, а вона свій кар’єрний шлях тільки починала.

І мене ніколи не турбувала фінансова сторона питання. Я побачив молоду гарну жінку, яка знає собі ціну, і зрозумів, що хочу її отримати. І залицявся, як належить. Квіти, таксі, ресторани, подарунки та інше. І Рита відповідала мені взаємністю.

Ще до того, як одружитися, ми домовилися, що свої гроші вона може витрачати на власний розсуд, а я, зі свого боку, забезпечую весь наш побут, та і їй, звісно, купую все, що вона хоче. Я вважаю, що це природний стан речей.

Ні, звичайно, кожна пара може діяти так, як їй зручно. Якщо є жінки, які хочуть забезпечувати своїх чоловіків, а ті на це згодні – та заради Бога. Мене мій випадок повністю влаштовує.

Я навіть пропонував дружині кинути роботу та бути повністю на моєму забезпеченні. Але вона не схотіла. Рита працює фотографом та моделлю і дуже любить свою роботу.

Коли ми тільки познайомилися, вона практично нічого на цьому не заробляла, а зараз у неї вже цілком пристойний дохід.

– Так, мені подобається, що я можу будь-якої миті змінити діяльність й ти завжди мене прикриєш, – говорила дружина. – І це почуття безпеки дозволяє мені розвиватися та ризикувати. Наприклад, інші дівчата, які не мають такого чоловіка, як ти, змушені працювати день і ніч, погоджуватися на всіх клієнтів, на всі зйомки, щоб не втратити своєї вигоди. А я можу спокійно брати лише ті проєкти, які мені цікаві.

І мені завжди подобалося, що вона має цю незалежність. Взагалі, попри різницю у віці, я вважав нас дуже гармонійною парою, яка рухається в одному напрямку та знаходиться на одній хвилі.

Єдине, у чому ми не могли домовитися – це діти. Я, звичайно, ще не старий, але вже років п’ять, як думаю про дітей. А Рита вважає, що їй поки що зарано. Вона хоче будувати кар’єру, подорожувати та відпочивати. Але, я гадаю, ми й з цього питання могли б дійти компромісу.

Коротко кажучи, все у нас у родині було добре до одного моменту, який змусив мене сильно замислитись і все переосмислити.

Якось мені зателефонував старий друг і попросив приїхати. Я тоді тільки вийшов зі спортзалу. А зал у мене поруч із будинком, тому ходжу я туди, так би мовити, без нічого. Тобто беру із собою лише сумку з формою та телефон. Гаманець, документи та інше у мене вдома.

І оскільки другу я потрібний був терміново, я не заходив додому, сів у машину і поїхав до нього, як був.

Їхати треба було за місто, у нього там зламалася машина, евакуатор чекати було довго. А йому терміново треба було на весілля до дочки начальника, яка там-таки в якомусь заміському готелі й була. І на відстані ближче до всіх був саме я.

Загалом, я приїхав, забрав його, довіз до місця призначення, а по дорозі назад зрозумів, що в мене скінчився бензин. Заїхав на найближчу заправку і тільки тут зрозумів, що карток у мене з собою немає. А інтернет там погано ловить.

Я підійшов до найближчого водія, домовився з ним, що моя дружина переведе йому гроші, а він за мене заплатить зі своєї картки. Той погодився. Я почав дзвонити Ріті.

– Привіт, кохана, – сказав я.

– Немає часу пояснювати, переведи, будь ласка, кілька тисяч на картку яку я тобі пришлю, я тобі потім все поясню.

– Що, вибач? – Не зрозуміла вона.
Я повторив.

– Не буду я тобі нічого перекладати! – відповіла Рита.

– Ти з глузду з’їхав? Хто із нас двох чоловік? Чому це я мушу тобі свої гроші віддавати?

І вона відключилась. А я залишився в повному шоці. Чоловік, з яким я домовлявся, просто сплатив мені бензин і сказав, що нічого не потрібно.

А я не знаю, як інтерпретувати таку реакцію дружини. Вона вирішила, що це якась перевірка? Чи це якийсь залізний жіночий принцип – нізащо не давати грошей своєму мужику?

КІНЕЦЬ.