Історія буде довга, постараюся скорочувати як тільки можу, але будь-яка порада буде цінною.

Отже, ми з чоловіком вчилися в школі і були знайомі давно, але стосунки почалися наші через багато років, коли в мене вже була сім’я і маленька донька.

Він у цей час переїхав і жив в іншій країні. Він переїхав туди з матір’ю і двома сестрами, знайшов мене в соціальних мережах, і наші стосунки спочатку зав’язалися просто як листування, а потім стали перетікати на щось більш серйозне. Наше листування стало поштовхом, щоб я остаточно розійшлася з чоловіком і повернулася в місто, де живуть батьки.

Через кілька місяців після цього ми зустрілися наживо і так продовжили періодично бачитися до самого весілля протягом двох років. Не буду вдаватися в подробиці чому ми не з’їхалися раніше, це окрема тема, але ми на шляху, щоб жити разом постійно, а не кілька місяців на рік. Знаю, що початок наших стосунків не дуже красивий.

Але тільки зустріч зі справді душевно близькою мені людиною змогла спонукати мене піти від людини без постійної роботи і з залежністю, чого я, на жаль, самостійно за 5 років не змогла зробити…

Завдяки підтримці мого нинішнього чоловіка я здобула другу вищу освіту, змінила рід діяльності, знайшла улюблену роботу. У чому ж криється проблема? У сестрах… чоловік чудово ладнав із матір’ю, вони були близькі, але якраз у період нашого листування вона тяжко хворіла і врешті-решт пішла з життя…

За місяць після цього сестри приїхали до мого міста, бо вони всі звідси родом, вступати у спадок. Мені здавалося, що в чоловіка з ними теплі стосунки і я нічого проти них не мала… І тим більше ніяк не втручалася в питання спадщини.

Навпаки, знаючи, що через роботу йому не дуже зручно буде приїжджати часто й опікуватися питаннями майна, запропонувала формально віддати свою частину спадщини сестрам, щоб вони могли опікуватися цими питаннями і він не турбувався про це…

Він так і зробив, а в підсумку ми обидва дуже пошкодували…

Обидві його сестри в іншій країні впродовж 3-х років не працювали, всіх забезпечував брат і всіх це влаштовувало. Сестри не збиралися і не збираються будувати свої життя, заводити стосунки і працювати (вік сестер, одній 30, іншій 33).

Так от… я хотіла налагодити з ними дружні стосунки, але не склалося. У перший же приїзд мого ще на той момент молодого чоловіка, вони намагалися зірвати всіляко наші зустрічі, а коли не вийшло, вони заманили його допомогти знайомому і просто сказали, що вони його тепер просто так не відпустять. Одна з сестер навіть лягла мені під колеса мого автомобіля, що мовляв вона не дасть мені виїхати з її братом.

Наступного дня вони пішли в нашу з ним школу (навіть сумно і смішно розповідати), знайшли нашого класного керівника ніби для того, щоб отримати інформацію про мене…

А потім прийшли до брата з інформацією, що йому потрібно терміново мене кидати, оскільки я елітна дівиця легкої поведінки і їм про це сказала наша викладачка (я, на хвилинку, школу закінчила із золотою медаллю і просто не могла повірити своїм вухам).

Звісно, мій чоловік їм так само не повірив, але вони не зупинялися і продовжували нам гадити. При цьому поливали це все соусом, що вони дуже люблять брата і дуже турбуються про нього і діють тільки з мотивів любові…

Мати свого часу перед своїм відходом дуже просила чоловіка піклуватися про сестер, і він опинився у скрутному становищі. З одного боку, він хотів бути зі мною, а з іншого боку, давав слово матері, що буде підтримкою для сестер.

Було безліч скандалів, сестри категорично відмовлялися визнавати його право на особисті стосунки. Вони роз’їхалися, але ще рік він оплачував їм оренду квартири. Далі з часом ситуація якось почала вирівнюватися…

Вони стали передавати мені подарунки, намагатися налагодити з ним стосунки. Він став їм допомагати, влаштував молодшу на роботу, старша працювати відмовилася, посилаючись на погане самопочуття, і продовжувала жити з молодшою, потім він доклав грошей їм на купівлю автомобіля і загалом допомагав по дрібницях.

Я намагалася тримати нейтралітет і не втручатися…

Потім було наше весілля, на яке я сказала, що потрібно покликати і сестер і спробувати все налагодити. І все було б добре, якби не з’ясувалося за місяць до весілля, що весь спадок матері, сестри давно розпродали (2 квартири і дачу), частку брата не повернули, а купили собі квартиру в кредит (в іншій країні їм би не вистачило грошей на трикімнатну без кредиту).

А з’ясувалося це все лише тому, що чоловік попросив у них ключі від дачі, яка вже виявилася давно проданою. Чоловік був у шоці, що вони провернули все за його спиною і кинули його.

А вони все викрутили так, що з любові до брата рятують його майно від меркантильної дівки (тобто мене) і тому привласнили все собі. Усе було б добре, якби після цього вони заспокоїлися. Чоловік сказав, що більше не хоче з ними підтримувати стосунки, але вони вважають, що це їхній брат, і вони з ним спілкуватимуться як би там не було, і їм неважливо, що про це думає він чи я.

На сьогоднішній день вони дзвонять йому постійно з інших номерів (оскільки їхні номери він заблокував), чатують біля дверей його будинку і ллють сльози про те, що вони його сім’я, що у них немає грошей виплачувати кредuт і вони голодують.

Тривають пісні про безмірну любов до брата і про те, що це я його налаштувала проти них. Вони буквально його переслідують. І я розуму не маю, як цих ненормальних людей вгамувати.

Я розумію, що і я, і він дуже стримані, і ця ситуація вже перейшла всі межі. Але ні я, ні він не знаємо, як покласти цьому край. Ми не хочемо ні грошей назад, ні слів вибачення, ми хочемо щоб вони просто залишили нас у спокої.

З останнього: сестри кричали йому під дверима, що він їхній улюблений братик і вони не залишать його ніколи.

Мені здається, що навіть якщо звернутися в поліцію, то доказів, щоб їм можна було хоч щось закидати, немає жодних. До речі, вони так само вкрали його документи, щоб він не міг зареєструвати зі мною шлюб. Шлюб ми таки зареєстрували, благо тепер цифровий вік, але знову таки довести, що пропали документи з вини сестер, ніяк не можна…

Уже просто немає сил. Я вперше зустріла настільки безсовісних людей і гадки не маю, як із такими боротися… Буду вдячна всім, хто дочитав до кінця і може дати якусь слушну пораду.

КІНЕЦЬ.