Одного разу, окрім подарунків, тато з Чехії привіз мені нову маму. Я спершу зраділа, але тітка Люда швидко змінила цю ситуацію. – Спустися на землю. Ти не в казці.

Не мамою вона твоєю буде, а мачухою. Будеш їсти не те, що хочеш, а те, що вона приготує. – Ось тому коли вона приїхала я довго не виходила з шафи. І лише через роки я зрозуміла, що таким чином тітка хотіла подовжити татові переводи собі. Хоч я і була для її сім’ї тягарем, та гроші все ж таки переважали

Я любила ті дні, коли тато повертався з Чехії. Він привозив мені подарунки і смаколики, яких в нас в той час не було.

Вся вулиця тоді бігала за мною, щоб я пригостила їх печивом чи дала погратись лялькою, яка на вигляд була наче дитина.

В той час за мною доглядала татова рідна сестра.

Тітка Люда була людиною з важким характером. В неї з чоловіком було два хлопці, яких вони дуже любили, а я була так, принеси-подай.

Але я і за це їй дякувала, бо бували моменти, коли вона говорила мені, що я красива і що прийде час, як в тій казці, і я вийду заміж за свого принца.

Це я вже згодом зрозуміла, що цього часу більше за все чекала вона. Я була для неї тягарем. Хоча…

Моя мама, як мені пояснювали в три рочки, перебралася жити на хмаринку. Звідти вона дивиться, як підростає її донечка і пишається її досягненнями.

Та все одного дня змінилося. Тато повідомив, що окрім подарунків привезе мені з Чехії і маму. Я дуже зраділа, бо уявляла, яка вона красива і як буде добре, що буде людина, яка заплітатиме мені косички. Тітка Люди цього робити не хотіла.

– Ти що, казок передивилась? Це ж буде тобі не рідна мама, а мачуха. Ти будеш їсти те, що подобається їй, а не те, що хочеш ти. Якщо ти її приймеш, добру не бути.

Саме через такий вплив тітки Люди я і замкнулася в шафі коли батько вперше привіз свою нову дружину до нас.

Але, дякувати Богу, тітка Оля знайшла до мене підхід. Вона була чудовою людиною, яку я згодом почала називати мамою Олею.

Ми разом місили тісто, ліпили вареники і просто сміялися, коли переглядали сімейну комедію. Я стала для неї не просто донечкою, я стала її подругою. Саме мені першій вона зізналася, що скоро в мене з’явиться братик, або ж сестричка.

Вона розмовляла зі мною на “дорослі теми” і завдяки цій жінці я виросла такою, яка я є.

Тітка ж Люда через мене хотіла втримати біля себе татові гроші, але не вийшло. Ось тому вона й налаштовувала мене проти татової дружини. Всі ці роки тато передавав їй кошти на мене, але мені з них перепадали крихти.

Я вже доросла і самодостатня жінка. Я дружина і мама. Мій батько вже відійшов у засвіти, а моя мама Оля живе поруч. Вона доглядає онуків і пишається тим, що одного дня таки знайшла до мене підхід.

Ось так буває у житті…

Джерело