– Добре, що розлучилися, – задоволено посміхнулася Оксана Євгенівна, розповідаючи цю історію своїй знайомій, – навіщо синові така супутниця життя? Ще й із дитиною? Льоша нормальну дівчину знайде, за ним завжди дівки натовпом бігали.

Олексій, той самий володар натовпу зітхань, нещодавно змінив місце проживання. З затишної трикімнатної квартири, майже в центрі міста, від якої йому п’ятнадцять хвилин пішки до роботи, він перебрався до гуртожитку на околиці міста.

Кімната п’ятнадцять квадратних метрів, туалет та кухня на поверсі. Зате безплатно: житлоплоща належить Оксані Євгенівні.

І яка дрібниця трапилася, ви навіть не уявляєте! Навіть сварки не було, стався бабський заскок. Заскок ненормальної Ольги, який поставив крапку у відносинах. Зрозуміло, на радість Оксани Євгенівни.

П’ятирічна дитина Ольги захворіла, потрібно було лягти в стаціонар для лікування. Пневмонія – не жарти. Льошу залишили на господарстві.

Збиралася Ольга поспіхом, і деякі потрібні в лікарні речі не взяла. Вона кілька разів дзвонила до Льоші з проханням приїхати в лікарню.

У бідолашного синочка, який на своїй багатостраждальній шиї тягнув не тільки жінку, а й чужу дитину, ну зовсім не було часу мотатися туди-сюди.

Робота, знаєте. Багато роботи. Тож Ольгу чоловік годував обіцянками, що завтра привезе.

Тиждень лікували дитину, другий тиждень лікували, майже вилікували. Наступного дня було заплановано здавання аналізів та контрольний рентген.

Льоша в лікарню так нічого й не привіз. Та Ользі вже й не треба було! Вона сама все купила, відлучившись із лікарні під час тихої години. Якщо якась безглузда образа була присутня, то Ольга нічим не дала цього зрозуміти.

Увечері, напередодні виписки, Льоша в лікарні з’явився. Майже два тижні він не бачив кохану жінку, скучив, побачити захотів!

З порожніми руками прийшов, бо він же з роботи мчав, як божевільний, про все на світі забув. Він саме загубив ключі від квартири, тож попросив у Ольги її комплект.

Отримавши бажане, він поїхав додому. Втомився, бідненький, після важкого робочого дня. Ще й у квартиру потрапити не зміг!

А Ольга, така недоумкувата, не здогадалася зберігати запасні ключі в якоїсь сусідки. Лікарня далеко, їхати довго, потім дорога додому. Вимотався синочок так, що відразу заснув без задніх ніг.

Зранку він мало не проспав на роботу. Втомився ж, їздив скрізь, кохану відвідав. Поспішати треба було.

Він прихопив із собою комплект Ольги, та поїхав трудитися, грошики заробляти для своїх нахлібників.

Про домовленість залишити ключі у сусідки, щоб Ольга з дитиною після виписки змогли потрапити додому, він забув.

Вранці Ольга, з телефонної розмови, дізналася, що Льоша забув залишити ключі, і почала пиляти роботягу.

Так пиляла і працювати заважала, що йому довелося звук на телефоні вимкнути. Як Ольга мала потрапити додому, його не хвилювало. Не було чого доводити годувальника до крайніх заходів!

Після роботи на Льошу чекав сюрприз! Ключі не підійшли до замків! Він летів додому, як на крилах!

Переживав, як там його кохана, чи потрапила додому, чи в під’їзді на сумках сидить, чи в сусідки притулок знайшла. Поспішав, як міг, і на таку підставу нарвався!

Льоша натиснув кнопку дзвінка. Ольга відчинила двері, виставила в під’їзд речі здобувача та зачинила двері перед його носом. Він, звісно ж, вирішив з’ясувати причину такої поведінки, і легенько постукав у двері.

Ольга йому не відчинила, зате небайдужа сусідка визирнула зі своєї квартири, та вилила на Олексія цебро помиїв.

Крім образ, була й інформація: Ольга разом з дитиною приїхали з лікарні, вже через п’ять хвилин до них підійшов майстер, розкрив замки, впустив Ольгу і дитину у квартиру, та змінив замки!

Ну все ж обійшлося! Тоді чому синочка виставили? За що? Що він таке зробив? Але, Ольга двері не відчинила і нічого не пояснила! Льоша пішов.

Оксана Євгенівна телефоном дізналася, що її сина не оцінили й не втримали. Вона одразу ж відправила сина до гуртожитку.

Врятувала, сама привезла ключ від кімнати. Там почула всі подробиці, та зробила висновок, що Ольга сама приповзе до Льоші, але буде пізно!

Нехай Ольга з голоду ноги простягне, раз такого роботящого чоловіка з власної тупості втратила.

Поки Льоша живе в гуртожитку, так само багато працює, часу на особисте життя зовсім немає. Але Оксана Євгенівна вірить, що знайдеться добра і турботлива дівчина, яка гідно оцінить його.

А Ольга нехай лікті кусає, що ще їй залишається робити? Вона сама своє щастя втратила!

Не хочу коментувати розповідь моєї знайомої, бо пристойних слів підібрати не можу! А ви спробуйте!

КІНЕЦЬ.