– Оксано, в нас телевізор поламався. Кредит мені не оформлять, бо сама розумієш, я ніде не працюю. Ти можеш мені позичити п’ять тисяч гривень? Ну, будь ласка, Ти ж розумієш, що діти без мультфільмів не зможуть. І тут я згадую один “прийом”, який недавно підслухала у фейсбуці. – Надю, я дуже дякую тобі, що ти думаєш, що я така багата, що можу позичити тобі таку суму, – сказала я сестрі, а після мило усміхнулася. І ви знаєте, спрацювало. Правда, Надя пішла від мене ображена, а після мене набрала мама
Ви знаєте, я з тих людей, яким дуже важко відмовити, а якщо точніше, то сказати “ні”. Ну важко мені з тим, хоча я цьому вчуся, бо з моєю сестрою далеко не заїдеш.
Моя сестра розлучена вже двічі і одна виховує трьох дітей. Аліменти батьки платять і знаю, що добре дітям допомагають, що навіть Наді вистачає. Але халепа в тому, що сама Надя цими грішми користуватися не вміє.
Як появилися в гаманці гроші, то відразу ж їх треба розтринькати.
Ми з чоловіком важко працюємо, щоб щось мати. В нас двоє дітей, в яких ми вкладаємо багато часу і коштів. Ми хочемо, щоб закінчивши школу наша дочка з сином вже приблизно розуміли в яку сторону рухатися.
Але Надя вважає інакше.
– Ви такі гроші витрачаєте на якісь танці і футболи. Могли б трохи і мені допомагати. Я ж не можу з трьома дітьми на нормальну роботу влаштуватися.
– А ти чим думала, Надю, коли тих дітей на світ приводила? Ними ж треба займатися. Просто так лише бур’ян при дорозі росте.
Але якби там не було, Надя час від часу приходить до мене, нишком, щоб мій Денис не бачив, і клянчить в мене гроші.
– Позич мені хоч п’ятсот гривень, бо оплатити за комунальні немає чим. Ти ж не дозволиш, щоб твоїм племінникам електроенергію вимкнули?
– Надю, ну тобі ж на своїх дітей байдуже, то чому я маю за них хвилюватися?
Сестра лише руками розмахує. Її ж підтримує і мама.
– Помагай сестрі. Ну вона ж не винна, що така виросла.
– А хто винен, мамо? Може я?
Але якби там не було, час від часу я даю сестрі гроші, бо все ж мені племінників жаль.
Але недавно сестра до мене прийшла клянчити більшу суму.
– Оксано, в нас телевізор поламався. Кредит мені не оформлять, бо сама розумієш, я ніде не працюю. Ти можеш мені позичити п’ять тисяч гривень? Ну будь ласка, Ти ж розумієш, що діти без мультфільмів не зможуть.
І тут я згадую один “прийом”, який недавно підслухала у фейсбуці. Якийсь розумний дядько розказував, як навчитися сказати “ні”.
– Надю, я дуже дякую тобі, що ти думаєш, що я така багата, що можу позичити тобі таку суму, – сказала я сестрі, а після мило усміхнулася.
І ви знаєте, спрацювало. Правда, Надя пішла від мене ображена.
Я і “ні” не сказала і сестрі дала зрозуміти, що копійки від мене вона не отримає.
Ось вам і лайфхак, як сказати “ні”, не сказавши цього слова!
І до речі, мама мені сказала, що ніби Надя вже шукає роботу. Ось вам і “відмовила” сестрі.