— Вона вважає, що раз у нас однаково дітей немає, то треба допомагати хоч якимсь, “хоч якісь” – це, природно, діти її доньки, – розповідає Інна, – і мій чоловік із цим згоден.

Інні 38 років, одружена жінка 12 років і в їхній із чоловіком родині немає дітей. Хто винен у безплідному шлюбі з’ясували майже одразу – дітей не може мати саме Інна. Перші роки жінка картала себе, намагалася шукати способи, лікуватися, потім зрозуміла, що це марні спроби.

— Чесно і вже давно сказала чоловікові, що в мене не вийде, – каже Інна, – запропонувала йому на вибір безліч варіантів. Він їх усі відкинув.

Інна пропонувала і розлучення, щоб чоловік зміг побудувати нову сім’ю, в якій з’явиться малюк, і усиновлення. В її випадку все марно, тільки щоб інша жінка виносила маля, але на це у подружжя просто немає грошей, та й чоловік особливого бажання не висловлював.

— Ну немає дітей, так немає, – спокійно сказав чоловік, – живуть люди і без них. Ні, прийомної дитини я не хочу. І взагалі, досить страждати з цього приводу.

Напрочуд спокійно звістку про те, що онуків від сина вона не дочекається, сприйняла і свекруха Інни. Перші роки шлюбу все заговорювала про рожеві п’яточки і годинник, що цокає, а дізнавшись реальну картину, махнула рукою – ні і ні. У свекрухи є ще й молодша дочка, як показав час, онуками свекруха успішно забезпечена.

— Відпустили ситуацію, – каже Інна, – от узагалі. Я спочатку за чоловіком спостерігала, як він до малюків чужих ставиться, як дивиться. Ніяк. Байдуже. Не у всіх татусів батьківський інстинкт прокидається, а тут усе було дуже рівно.

Подружжя жило, працювало, заробляло приблизно на рівних, купило двокімнатну квартиру, дві машини. Життя склалося, багато подорожували. Іноді чоловік і сам визнавав, що йому подобається їхнє життя. Навіть собаку заводити не хотів: це ж бути прив’язаним до місця, не треба нам такого.

— Сіли й поїхали, куди захотіли, а з твариною треба завжди дбати про те, на кого її залишити.

— Сестра чоловіка вперше заміж вийшла мало не одразу після інституту, – каже Інна, – 9 років тому, їй 22 було. У 23 зʼявився первісток, у 26 років ще дитина. І в 29 ще одна. Нас це особливо ніяк не стосувалося, подарунки дарували, в гості ходили, сестра чоловіка жила на його території, свого житла не купували. Та й як купиш? Аліна в декреті 9 років, працював тільки чоловік, а йому житло було не треба.

А через рік із невеликим після появи третьої дитини Аліна повернулася до мами, вигнав чоловік із формулюванням:
Купу дітей завела, щоб не працювати, удома вічний бруд, ор, крики та інше, задовбало!

Інна згодна, що чоловік у сестри той ще фрукт. У тому, що в його однокімнатній квартирі зʼявилося троє дітей буквально один за одним, не тільки дружина була винна, хоча і їй слід було б подумати головою. Колишній чоловік платить Аліні аліменти, але це, ясна річ, крихти. Усі погляди спрямовані на сім’ю Інни та її чоловіка.
— От ледь не кажуть, мовляв, ви, безсовісні бездітні, давайте, живіть тепер заради племінників, діточок же на ноги ставити треба, – каже Інна, – я не проти допомагати, але допомагати, а не тягти на собі пихату сестру чоловіка і її дитячий садочок.

Після повернення Аліни до мами Інна почала помічати, що їхній із чоловіком спільний бюджет тепер складається практично тільки з її грошей. Чоловік кілька разів одразу переказував усю свою зарплату на картку сестри або матері, залишаючи собі тільки на проїзд.

— Потім було пояснення, що і скільки Аліні потрібно на дітей, – згадує Інна, – потім знову – мовчки переказував, ставив перед фактом. Таке відчуття почало складатися, що мій чоловік – батько цих дітей, що це його тягар, що він багатодітний аліментник. І головне, мене не питав, мовчки. А потім і зовсім я почала помічати, що чоловік може залізти і в ті гроші, які у нас вдома лежать.

Тобто, які я туди принесла і поклала, своїх у нього немає.

Біда в тому, що в останні кілька місяців у чоловіка Інни на роботі справи йдуть дедалі гірше, справа рухається до того, що чоловік незабаром муситиме шукати нове місце. Інна ж, навпаки, отримала підвищення.

— Дуже, знаєте, прикро, коли сподіваєшся, що маєш гроші на щось, лізеш, а грошей нема, – каже жінка, – гроші “зробили ноги” в напрямку бездонної ями під назвою Аліна та її діти. Я перестала знімати готівку, стала всі гроші на карті залишати, у нас невеликі накопичення, але є. Ту карту теж забрала до себе, від гріха, ну так чоловік мені скандал влаштував!

— А де гроші? – запитав одного разу чоловік, – виявивши порожню скриньку? Ти готівку забула зняти чи що? Переведи мені, а краще відразу Аліні або мамі.

— Я не забула, – відповіла Інна, – переказувати нікому нічого не стану. Ти свої гроші вже перевів? Нам треба на щось жити. І потім, я планувала купити собі речі на літо, та й про відпустку час думати.

— Ти ділиш уже гроші на мої і свої? – усміхнувся чоловік, – Нормально. Переведи, мені треба, я Аліні обіцяв. У неї діти.

— Я б не ділила гроші, – відповіла Інна чоловікові, – тільки останнім часом вони не мої, не твої, вони все відпливають до сетриці.

— І що такого? Я допомагаю дітям Аліни. Ми не голодуємо, лахміття у тебе повно, а щодо відпустки… Мама права, треба думати про майбутнє, я вирішив квартиру купити в іпотеку, нехай однокімнатну, для мами. Вона просто вже втомилася жити вп’ятьох у двокімнатній, – відповів чоловік.

— Ти вирішив? – обурилася Інна, – Ти купиш квартиру для мами, а я маю «обійтися» без обновок і відпустки? Ну вибач, я не згодна так думати про майбутнє. Та й потім, про чиє майбутнє?

І тут із чоловіка полилося, виявляється, їхнє майбутнє – це діти сестри, раз своїх їм мати не судилося, що це саме Інна винна в безплідному шлюбі, могла б поступитися, але вона егоїстка, яка звикла жити для себе, бездушна бездітна егоїстка.

— Він говорив, а я прямо інтонації свекрухи і сестри чула. Так, я егоїстка, так, я не можу мати дітей і так, я заробляю, щоб жити добре тут і зараз. І не збираюся гарувати на дітей сестри. Є вона, є батько цих самих дітей. А я хочу обновки, відпустку, все інше. Гроші, на хвилиночку, мої.

Зараз Інна з чоловіком готуються до розлучення. Жінка має намір взяти кредит, віддати чоловікові половину накопичень і жити спокійно. Чоловік збирається купити квартиру, тепер уже для себе.

— Свекрусі доведеться й далі жити з донькою та онуками. На кого чоловік витрачатиме свої гроші й далі? Ну не знаю. Він чоловік молодий ще, може одружитися, своїх дітей заведе. Цікаво, нова дружина буде егоїсткою чи радісно побіжить утримувати сетрицю та її діточок?

КІНЕЦЬ.