— А адже працює він у них? – запитує Наталію Сергіївну подруга, – Тоді який сенс? Дізнаються про обман – перекриють краник, а чи зможе цей Максим утримувати сім’ю сам?

— Не повіриш, я їй те саме запитання поставила, – махає рукою Наталя Сергіївна, – мовляв, гаразд, квартиру він від них отримає, ви розпишетеся, дитина зʼявиться, а далі що? Ну ось що? На роботу твій «фахівець» куди вийде? І які копійки він зможе заробити?

Поживе, занудьгує, та й у вас почнеться гризня між собою з приводу нестачі грошей і що? Розлучитеся, він знову до тата з мамою під крило, а ти залишишся на бобах, зате з дитиною?

— А термін який?

— 8 тижнів, час не просто підтискає, час уже критичний, але Марія сльози ллє, дитинку хоче залишити, а Максим же все так добре придумав, – обурюється Наталя Сергіївна, – у найкращому разі залишиться донька з дитиною і з хорошими аліментами. Хоча… Не факт, що вони хорошими будуть, якщо будуть проти батьки Максима, як зараз, то мінімалку вона на дитину отримуватиме і як жити?

На маминій шиї їхати?

— Так, от вже ситуація…

Марії, доньці Наталії Сергіївни, 23 роки, вона закінчила інститут, працює і любить Максима, сина дуже забезпечених батьків, які вибір сина не прийняли, не зрозуміли, не підтримали. Навпаки, останні тижні, відколи Марійка дізналася про своє положення, батьки хлопця пішли в наступ на сина, щоб змусити його розлучитися з дівчиною.

— Знаєш, адже як кажуть: гроші до грошей, – зітхає Наталя Сергіївна, – там хлопцю 26 років, єдиний син і спадкоємець батьківської фірми і купи всього іншого. Йому давно приглянута була наречена, дочка партнера батька по бізнесу. Начебто так. А тут моя Марійка.

Зустрілися молоді люди рік тому, Марія після інституту влаштувалася працювати у фірму батька Максима. Спадкоємець шефа працював тут же, начальником відділу. Як каже Наталя Сергіївна, вигулював шикарні костюми, ходив спадкоємним принцом і нічого фактично не робив за, ну дуже хороші гроші, батько сина не кривдив.

— Почав залицятися: квіти, подарунки, на своїй шикарній тачці її додому відвозив, у ресторани водив, на відпочинок із собою брав, – згадує Наталя Сергіївна, – а я попереджала, щоб губу не розкатувала і ретельно оберігалася. Історія про Попелюшку – казка, у наш час замало гарненької мордочки і гарної фігурки.

Батько Максима, побачивши, що син надто тісно спілкується з однією зі співробітниць, зробив йому навіювання про те, що треба вибирати пару по собі, що можна зустрічатися з ким завгодно, але ось тягнути «в сім’ю» всяке – не треба.

Сказати зараз про те, чи збирався Максим спочатку одружитися з Марією, складно. Місяць тому стало відомо, що дівчина чекає на дитину. Тут уже Максим сказав, що раз так, то вони реєструватимуть стосунки, і роститимуть дитину разом.

— Оголосив про своє рішення батькам, а вони встали на диби, – каже Наталя Сергіївна, – дзвонив доньці, і викликав її свекор-батько на килим, казав, що заплатить їй відступні, але нехай не розраховує на те, що зможе з ними поріднитися. І взагалі, краще нехай Марійка прийме правильне рішення і не псує собі життя цією дитиною.

— Залишишся без роботи, дорога наша, – попередив батько Максима, – і не треба мене лякати законами, я просто цю фірму закрию, нову відкрию, але в новій місця тобі вже не буде. І потім, якщо ти губу розкатала на те, що в мого сина є, то даремно. Є в нього лише те, що я даю. Квартира, де ви дитинку зробили – моя, машина, на якій він тебе возив – моя. Гроші, якими він смітить – мої. Вибирай по собі, знайди хорошого скромного хлопця зі свого середовища і живи щасливо. Час є, ухвалюй правильне рішення.

— Марія в сльози, Максим спочатку занепокоївся, з батьками в пух і прах посварився, прямо ось збирався в РАЦС Марію вести негайно, тільки нехай по довідку скоріше сходить, щоб розписали їх без зволікань, – каже Наталя Сергіївна, – кричав, що ніякого переривання, що він її кохає і що батько йому не указ.

А потім наречений якось знітився, до РАЦСу вже не біг, хоча й твердив, що вони з Марією обов’язково одружаться і будуть щасливими батьками малюка. Два тижні тому Марія отримала письмове повідомлення про те, що фірма, де вона працевлаштована, перебуває в процесі ліквідації, за два місяці вона залишиться без роботи.

— А Максим на таксі приїхав одного разу, – усміхається Наталя Сергіївна, – сказав, що машина в ремонті, але я думаю, брехав. Просто татко почав закручувати гайки і виконувати свої обіцянки.

— Нам треба серйозно поговорити, – похмуро звернувся Максим до нареченої в цікавому стані, – ну от що нам зараз дасть це весілля? Батька тільки подражнимо, як бика червоною ганчіркою. Давай зробимо вигляд, що ми розлучилися? Ні, ми не розлучимося і бачитися будемо, щоправда, до певного часу так, щоб татко мій не знав.

— Виявляється, татусь зробив синочкові привабливу пропозицію: розлучається той із Марією, отримує в дар трикімнатну квартиру, з документами, все як домовляться. І машину новеньку отримує, і живе приспівуючи, – каже Наталя Семенівна, – Максим поміркував мізками і вирішив, що треба взяти те, що пропонується, а тата до пори до часу водити за ніс: шифруватися, зустрічатися таємно.

Марійка ж через 2 місяці залишиться без роботи, та й можна ще якийсь час положення приховувати. А потім, коли татусь обіцянку виконає, вони одружуються, Марійка в’їжджає у квартиру до чоловіка і вони живуть у шоколаді.

— Так би й можна, – задумливо каже подруга Наталії Сергіївни, – щоправда, за однієї умови. Якщо Максим, отримавши від татка «старт» у вигляді квартири, готовий далі будувати своє життя самостійно, не озираючись на тата.

— А він не готовий, і я намагаюся донести це до доньки, – розводить руками Наталя Сергіївна, – був би готовий жити без помилування у вигляді татових грошей, від самого початку б послав батька куди подалі. Не послав, тепер намагається викручуватися.

А далі буде так, як я сказала: не звик жити скромно, рано чи пізно звинувачуватиме Марійку в усьому. І все полетить під три чорти.

Тож доньці треба виправляти помилку, поки не пізно. Ну бачиш же, що наречений – інфантил, а його батьки різко проти, нічого за такого розкладу не вийде. Зрозуміти, прийняти, вирішити проблему і жити далі.

А ви що думаєте?

КІНЕЦЬ.