У магазині у великому холодильнику лежали чудові стейки з лосося. І написано на плакатику над холодильником: «Увага! Казкова знижка!».

Чоловік та жінка голосно обговорювали фінансові проблеми. Одні збитки останнім часом. Та ще й машину побили двічі. Це було подружжя, трошки нервове через низку неприємностей.

І побачили подружжя стейки! Хотіли покласти у візок. Але знову невдача: ціна де вказана? На касі зважать, назвуть ціну і ахнеш!

Написано: “знижка”. І все. Яка недбалість!

Я вказала на верхнє скло холодильника. Прозору панель. Величезними літерами написано: «Ціна сьогодні лише 110 гривень!». Величезними червоними літерами!

А вони не бачили, ці чоловік та дружина. Хоча на цю панель дивилися впритул.

Увага підкачала.

А я побачила одразу. І не тому, що я розумніша, хваліть мене! Ні. Просто я була у гарному періоді уваги. А вони – у поганому. Може тому і неприємності відбуваються. Увага втрачено. Причин може бути безліч. У народі такий стан називали «мороком», від слова «темрява».

Ти ніби опинився у темряві і перестав бачити реальність. Небезпеки чи вигідні можливості; все приховано. Навіть якщо все перед очима. Але є нюанс – ти цього не розумієш! Бо начебто все бачиш.

Щось бачиш. А щось дуже важливе – ні. Тому й не розумієш, що ти у мороці: адже щось бачиш! Лосося. Напис про знижку. Холодильник. А ціну, написану величезними червоними літерами, – ні…

Дорогу бачиш. Кермо. Панель. А червоний сигнал – не бачиш.

Дорогу бачиш. Свої черевики, камінці, калюжі, дерева… А золотий самородок – не бачиш. Або яму…

Ось так змінюється у поганому періоді. Не зникає повністю. Як завжди. Тому й не розумієш, що все не так, як завжди. Це «психологічна сліпота», коли одне бачиш, а інше – ні.

І якщо почав упускати важливе, треба шукати причину. Проблеми з увагою спричиняють неприємності. А неприємності поглинають увагу, ми ж думаємо про них! Виходить замкнене коло. Час перевірити себе і «полагодити» увагу.

І перше усвідомлення, що увага стала частково зникати, – тривожний сигнал. На який треба звернути увагу.

КІНЕЦЬ.