Повернувшись з нічної зміни, я увійшла в нашу маленьку кухню – і мене відразу ж вразив жахливий запах, що нагадує запах чогось давно протухлого.

Я витратила багато часу на пошуки джерела, але безрезультатно.

Відчуваючи здивування, я подзвонила членам своєї сім’ї, щоб дізнатися, чи знають вони щось про запах.

У кожного з них були свої версії: син підозрював нашого хом’ячка, що втік, дочка звинувачувала брудний одяг брата, а чоловік припустив, що це може бути дохлий щур, враховуючи вік нашого будинку.

Легше не стало.

Протягом кількох годин ми з чоловіком ретельно обшукували будинок.

Хом’як був у безпеці у своїй клітці, білизна була чистою, та й в інших кімнатах не було жодних ознак непорядку.

Потім ми оглянули будинок зовні, заглянули під кухонне вікно, але й там нічого не знайшли.

Зайшовши назад, ми обстежили кожен куточок кухні.

Чоловік прискіпливо перевіряв побутову техніку та меблі, а я рилась на полицях та в ящиках.

Ми провітрювали кухню кілька годин, але запах не зникав, спантеличуючи всіх, включаючи нашого кота, який відмовлявся заходити до будинку.

КІНЕЦЬ.