– Не пощастило тобі, сестричко. Світлано, просто змирись і їдь, дочка твоя тобі добре радить, – каже Світлані сестра Ольга.

Ситуація у Світлани не вельми добра, тому Ольга і приїхала, щоб підтримати сестру і дати їй добру пораду.

Світлана вийшла заміж ще 35 років тому, у 20 народила старшого сина, а потім ще одного сина, і ще донечку. Її чоловік був старшим за неї на 15 років.

Не любила його Світлана, але батьки видали її заміж, практично і не враховуючи її волі, бо у них було аж п’ятеро дітей, усіх забезпечити вони не могли, тому вважали, що вдале одруження дітей зможе виправити ситуацію.

З часом Світлана змирилася, стала господинею в домі чоловіка, трьох дітей йому народила. Чоловік у Світлани був добрим господарем, їздив на заробітки, і збудував три хати у себе на подвір’ї – для трьох дітей, щоб між ними різниці не робити.

Але 7 років тому чоловіка раптово не стало, і Світлана залишилася вдовою. Діти усі уже були дорослі, тож підтримали маму у важкий момент.

Провела Світлана чоловіка в останню путь, стала на своєму подвір’ї, дивиться на ті хороми, що він набудував, і просто не знає, що з цим робити, бо діти пороз’їжджалися, і будинки стоять пустими.

Два старших сина у Львові вчилися, і вирішили, що там і залишаться. А донечка їздить туди-сюди, то до братів у місто, то до мами в село, ніяк не може визначитися.

Світлана сподівалася, що коли діти одружаться, то одне за одним стануть повертатися додому, адже в кожного є свій будинок, оформлений на нього.

Та сини, хоч вже і мали за 30 років, не поспішали створювати сім’ї, вони більше роботою були зайняті. Одна надія у Світлани на донечку була, що та заміж вийде, чоловіка додому до них приведе, і вже буде господар, а то їй одній на 4 будинки господарювати дуже складно.

Але у Тетянки був інший план. Вона поїхала в Польщу, а звідти їй вдалося виїхати в Канаду. Далі події розвивалися стрімко, як в казці – Тетяна там зустріла доволі багатого чоловіка і вийшла за нього заміж. Світлана поїхала до доньки на весілля і була вражена тим, що вона там побачила.

Довелося їй порадіти за щастя доньки і змиритися з тим, що її доля – залишитися на чужині.

Повернулася Світлана додому, а там вже на неї чекала гарна новина – середній син Дмитро таки надумав одружитися, і хоче з майбутньою дружиною переїжджати в село до мами.

Як же раділа тоді Світлана, та її радості просто не було меж, адже нарешті вона буде не одна. Та вона, бідолашна, навіть не підозрювала, що на неї чекає.

Невістка виявилася дуже підприємницькою і беручкою до роботи. Вона вирішила, що нема чого даремно цим будинкам пустувати, і швидко переробила все на котеджі, в яких стала впускати туристів. Бізнес спрацював, і вже невдовзі у Світлани на подвір’ї було купа людей, туристів, які приїхали відпочивати.

До свекрухи невістка ставилася не вельми добре, зовсім не рахувалася з її бажаннями і потребами. Дмитро з дружиною домовилися з братом і сестрою, які були власниками будинків, а з думкою матері він не вважав за потрібне рахуватися.

Дійшло до того, що Світлані вже було навіть важко на своєму подвір’ї посидіти, бо там постійно було багато людей.

– Мамо, приїжджай до мене в Канаду, чоловік не має нічого проти, місця у нас багато, – постійно пропонує донька Світлані.

Але приймати пропозицію доньки Світлані страшно, бо вона не впевнена, чи знайде себе в чужій країні в свої 55 років. Та й доньці не дуже хочеться заважати. Але і з сином і невісткою вдома їй теж життя немає.

Сестра приїхала до неї, глянула як невістка господарює, і теж радить Світлані прийняти пропозицію доньки – їхати до неї в Канаду.

Та Світлана ще вагається. Вони з чоловіком все життя щось будували, щоб дітей забезпечити, а дітям все це виявилося не потрібним.

А яка ваша думка? Що робити Світлані?

Джерело