Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку “дорожінь” купую. Я не працюю, а сиджу у її сина на шиї. Але недавно, коли вже сезон закінчився, свекруха дала добро. “Можеш вже купляти! Полуниця вже без хімії і не за такі захмарні ціни!”

А я ніби у воду дивилася, тому й купляла тихцем для дітей ту полуницю, і в своїй кімнаті вони тихенько ласували. А квіточки акуратно замотувала в якийсь папірець і тільки тоді викидала у смітник. І ні, я не погана невістка, просто Віра Павлівна скупенька людина.

– Полуниця ще ніяка. Почекай трохи, та й дорога вона. Мій син на вас не наробить.

Якби ми чекали “того часу” свекрухи, то б і не поласували ягідками, бо вже сезон пройшов.

Я різних людей бачила, але чим старшою стає моя свекруха, тим важчий у неї характер. Чоловік цього не бачить, та й бачити не хоче. Я його розумію, це його мама.

Але мені окрім двох маленьких дітей, ще й його маму вислуховувати, вже немає сил.

Свекруха все своє життя прожила в селі, але вже другий рік минув, як ми забрали її до себе в місто.

У свекрухи був рядочок своєї полунички. Вона ніколи її не купляла і цін не знає. Ми коли її провідували, то купляли і її пригощали, бо скільки там з того рядочка наїжся.

В нас з Романом двоє дітей близнюків. Я не працюю, бо без цього кручусь як білка в колесі.

Свекруха в загальному не дуже прикра, але її “пече” те, що хлопцям вже чотири скоро буде, а вони не в садку, бо я б могла вже вийти на роботу і її син би не тягнув всю сім’ю на своїх плечах.

Робота мені поки не світить, тому її слова я пропускаю крізь вуха.

Але з тою полуницею вийшло навіть не смішно.

Звісно, цю першу я не купляла, чекала, щоб появилася на базарі домашня і без хімії.

А коли вже нарешті купила, то нарвалася на критику.

– Як, ти дітям купила? Ще ж за рано. Це небезпечно і взагалі, дуже дорого. Ти просто тринькаєш гроші мого сина.

Ось після цього часу я й почала купляти тихцем від свекрухи. Менше бачить краще спить.

Я навіть квіточки з полунички ховала, щоб вона не помітила.

А недавно вона повернулася з ринку з двома помідорами і огірками і каже мені: “Вже можеш купляти додому полуницею, вже вона має бути смачна і не дорога.

– Та треба було вам і купити, – хотіла відповісти я, але промовчала.

Тільки вже сезон полуниці закінчився і її з ліхтариком не знайдеш.

Ось таку скупеньку маю свекруху, а ви кажете…

Джерело