Попросила я у минулу суботу маму посидіти з дітьми, бо нас на весілля запросили з Артемом. Тим більше, що мама не приходила місяць і до себе не кликала, а я роботою і ремонтом у дитячій кімнаті була зайнята.

Але виявилося, що для мами є те, що набагато дорожче за онуків. З дітьми побула моя кума, дякувати їй, а от не чи з мамою спілкуватися – тепер не знаю, ніякого бажання немає.

Я живу в Житомирі, майже 10 років заміжня, у нас з Артемом двоє дітей, 7 і 4 роки. Ми живемо з чоловіком у його квартирі. Мама залишилася жити в нашій старій двокімнатній квартирі. Тата вже немає на світі.

У фінансовому плані мама дуже добре влаштована. Батько залишив кошти після себе, та ще й мама має будинок на околиці міста, в якому живуть квартиранти. Раніше це була дача, але нам пощастило з її розташуванням і зараз вона приносить мамі прибуток.

Мама у мене з непростим характером і наші з нею взаємини мають свої особливості, але я завжди запрошую маму на тепер уже наші з чоловіком та дітьми сімейні свята.

Ходжу до неї час від часу, приношу гостинці, роблю покупки. Прошу чоловіка допомогти, якщо їй потрібно перенести щось важке або зробити мінімальний ремонт. І вона сприймає це як належне.

Але з маминого боку ми не бачимо зовсім ніякої віддачі. Мама сидить удома, займає трьома своїми собаками і іноді дзвонить мені, щоб запитати, як у мене справи, а ще частіше, щоб проконтролювати те, що відбувається в моїй родині.

Ка якщо раптом якась з маминих собак потребує допомоги ветеринара, значить, ми повинні одразу ж приїхати і відвести тварину фахівцю. Від мами  Ні «дякую», ні «до побачення». Повинні і крапка.

Бабуся з неї теж така собі. А про її роль тещі я взагалі промовчу. Ми з Артемом все починали з нуля і нам взагалі ніхто не допомагав. Проте зараз ми тримаємося на ногах, виховуємо дітлахів, працюємо, робимо ремонт поступово.

А що мама? Незважаючи на те, що у неї є можливість допомогти нам фінансово, вона швидше купить більше корму для своїх собак, ніж шоколадку для онуків.

А у минулі вихідні сталося ось що. Попросила я у суботу маму посидіти з дітьми один вечір, бо нас на весілля запросили з Артемом. Тим більше, що мама не приходила місяць і до себе не кликала, а я роботою і ремонтом у дитячій кімнаті була зайнята.

Але мама відмовила. Виявилося, що для мами є те, що набагато дорожче за онуків – її три пекінеси, про яких я вже сказала. Мама сказала, що не залишить їх на цілий вечір, а до нас не візьме, бо я не дозволяю.

З дітьми побула моя кума, дякувати їй, а от не чи з мамою спілкуватися – тепер не знаю, ніякого бажання немає. Я відчуваю що не заслужила такого відношення з боку мами. Скільки можна витрачати свій час і сили на літню людину, яка тебе ніколи в житті не цінувала.

Не важливо, рідні ми чи ні, так тривати більше не може. Нехай їй собаки допомагають, а я більше в цьому не беру участі. А як би вчинили ви?

Джерело