Приїхала невістка зі столиці і перестала мене мамою називати. Ну звісно я образилася. Ну а як? Вісімнадцять років я була мамою, мій чоловік татом, а тепер на тобі, Ромою Федорівною стала. Певне я перехвалила Олю.

Для мене це дивно. Як не крути, а син з невісткою разом, ще й в моєму домі, живуть вісімнадцять років. З першого дня в невістках Оля кликала мене мамою, а тепер, в одну мить я для неї стала Ромою Федорівною.

Мені і перед сусідами і перед ріднею соромно. Як тепер буде, я не розумію. Надіюсь, що Оля таки одумається, і все повернеться, як було.

Ви знаєте, з тим, як мене кликати і мови не було. Я пам’ятаю, що з першого дня мене Ольга почала називати мамою. Я була така щаслива, бо бачила поганий досвід. Моя знайома багато разів мені жалілася, як її невістка не знає, як має до неї звертатися. Що вона тільки не видумувала, які слова не підбирала, тільки щоб мамою не назвати.

Ось я й тішилася, яку невістку мені Андрій в дім привів.

Я для неї була мамою, ну а мого чоловіка Оля називала татом. Все, як книжка пише.

Діти собі гарно в нас живуть, поробили ремонти, на подвір’ї краса, все в квітах. Дуже моя невісточка господарська дитина.

В нас з чоловіком є і дочка, але та живе з сім’єю в місті і в село і носа не показує. Наталка ні полів не любить, ні курей з кролями. З вазонів наша дочка має один єдиний кактус. Каже, що в неї на вазони рука важка і нічого не приживається.

Ось тому я невісточку й хвалила, що така роботяща мені попалася, ще й сином так вміє закерувати. Той її слухає і не пікне.

Але місяць тому невістку відправили на якісь курси до столиці. Працює Оля з людьми, в офісі. Все в них серйозно, ось час від часу й посилають їх на навчання.

І ось приїхала з тих курсів моя невістка геть іншою людиною.

– Рома Федорівна, гляньте, який я вам сувенір зі столиці привезла, – сказала мені Оля.

Я спершу думала, що це просто так в неї вийшло. Але ні. За деякий час вона знову по імені і батькові до мене звертається, а потім знову…

Я підняла ту тему, а вона мені каже, що це не правильно, що ніколи вона не хотіла мене мамою називати, але боялася, що я буду ображатися. А тепер хтось там їй пояснив, що як не хоче, то має повне право називати так, як хоче.

Ось тепер я з мами стала просто Ромою Федорівною.

Син же каже, щоб я змирилася, а я не можу. Мені перед сусідами і рідними соромно.

То якби вона з самого початку мене Ромою Федорівною називала, я б мовчала, а тут на тобі, через вісімнадцять років все змінилося.

Як мені тепер бути? Як переконати невістку, що я хочу, щоб та мене мамою називала?

І взагалі, як невістки звертаються до вас?

Джерело