Мені 77 років, і мене забрали до себе діти. Хочу сказати, що все своє життя я була сильною жінкою і все було по-моєму і не інакше. Сина Тараса я виростила сама, бо чоловік так собі виявився, і постаралася дати синочку все найкраще.

З ранку до ночі працювала на двох роботах, у денній і вечірній школах. Засинала над тими зошитами. Можете уявити, чи легко мені було.

На аліменти не подавала – горда була. Дружити мені з кимось не було ні сил, ні часу  – працювала, доглядала літніх батьків. Тарас був єдиною радістю у моєму житті.

Тарас до 30 років ходив неодруженим, вчився і будував кар’єру. А потім одружився з цією Мілою на мою голову – він її боготворив і обожнював.

Після одруження сина немовби підмінили.

Я коли вперше побачила майбутню невістку, сказала Тарасу одразу: вона навіть борщ тобі не зварить. Що за робота в неї така, що вона о 10-й ранку встає?

Тарас поставив мене перед фактом: або він з’їжджає прямо зараз, або вони якийсь час живуть разом зі мною, доки не назбирають на перший внесок за квартиру. Що я мала робити? Погодилася пожити утрьох. Мені дуже не хотілося відпускати сина.

Найбільше мене бентежила професія Міли. Вона працювала менеджером з продаж, причому віддалено, більшість часу вона проводила вдома.

А на моє бачення, у зобов’язаннях невістки було наведення порядку, готування, рукоділля та інші клопоти. Що ще можна робити вдома?

Спосіб життя моєї невістки для мене був незрозумілий. Як це сидіти вдома і нічого не робити? Яка з неї дружина для мого Тараса, ну скажіть? На роботу треба кудись ходити, а якщо її можна зробити вдома, яка це робота?

Бачити Мілу, яка з ранку до ночі сидить за ноутбуком або розмовляє по телефону, мені було важко.

Останньою краплею стала поява в квартирі нової техніки, яка дозволяла Мілі взагалі нічого не робити. Робот пилосос прибирає, обід та вечерю періодично готувала мультиварка. Найсильніше мене лякав електрочайник, який можна було увімкнути через телефон навіть з іншої кімнати.

У моїй молодості ми обходилися без усього цього. Все робили руками і справлялися не гірше. Боюся уявити, скільки коштує це задоволення. І все заради того, щоб взагалі не вставати з дивана?

На мою думку, своїми дзвінками і листуваннями в інтернеті Міла насправді нічого не заробляє, а живе за рахунок мого сина.

Але невістка могла надіти навушники і взагалі ігнорувати мене. І одного разу навіть мій ангельський терпець обірвався.

– Знову твій пилосос у їздить третьої години. Ну що він там пилососить? Краще б у коридорі і кухні прибрав. І куди ти витрачаєш гроші, не розумію. А що ти робитимеш, коли дитина народиться? Теж робота купиш? Не дозволю, щоб за моїм онуком стежила якась залізяка! – сказала я в той вечір невістці.

Але вона мені відповіла, що її гроші також йдуть на оплату комунальних послуг. І покупку моїх ліків, їжу для нас всіх. Наголосила, що в Тараса перебої із зарплатою, тому вона так багато працює. І всю техніку сама купила.

А потім вони переїхали в свою квартиру. Дитину народили. Няню найняли. А я заслабла. І вони забрали мене до себе. Перед невісткою я за всі причіпки вибачилася, але Міла не стала до мене доброю.

Я чекаю кожну тарілку супу і дозволу погратися з онуком. Отаке моє життя. Не повторюйте моїх помилок, дорогі жінки. Любіть і поважайте своїх невісток, на скільки можете. Всім добра!

Джерело