Півроку тому настала крапка у стосунках з Лідією Василівною. Ну скільки ж можна! Я не залізна леді. Вже більше ніж пів року не спілкуюся зі свекрухою.

До цього я їй сама дзвонила, розповідала, як у нас справи, слала світлини, цікавилася її самопочуттям. Могли говорити годину-другу.

Але після того, як вона вичитала мене за те, що в мене живе мама, я її більше у себе в гостях не приймаю. Вона піднімала голос на очах моєї дитини на мого чоловіка, тобто свого сина за те, що він прийняв жити тещу.

Поза очі мама чоловіка постійно миє мені кісточки і дорікає сина, що я спілкуюся тільки зі своїми родичами. Через це у нас в родини почалися постійні суперечки.

Поступово ми з чоловіком стали цю тему замовчувати, але ситуація така: він спілкується з моїми батьками і вимагає від мене спілкування зі своїми.

Але є різниця: мої батьки сприймають мого чоловіка, як сина. Завжди прислухаються до його думки з повагою. Завжди вітають з днем народження, чи подарунком чи фінансово, попри те, що вони пенсіонери і в них невеликий дохід.

Його батьки крім повідомлення ніяк нас не вітали, не тільки мене, але й його. Я на це не ображаюсь, мені аби в нас було все добре.

Але я знаю, що його батьки впевнені, що я повинна з ними спілкуватися і псують постійно цими розмовами настрій чоловіку. А він на жаль не може їм нічого сказати, якось захиститися.

Сьогодні в мене День народження. Вперше за довгий час набрала свекруха і почала, як ні в чому не бувало, зі мною спілкуватися, бажаючи мені, щоб до нас ніхто не втручався в сім’ю і далі по тексту все звучало так, ніби вона подзвонила сину, а не мені.

Зазначу, після того конфлікту, участь в якому мої батьки не приймали, вони з’їхали. Живуть в одному місці з нами, але не поруч. В мене пропав настрій, я взагалі не розуміла до чого тут це побажання, яке повторилося декілька разів, і після цього – “люблю вас”.

Я переказала цю ситуацію чоловіку, він просто проігнорував. Але по його погляду я зробила висновок, що він незадоволений тим, що я так відреагувала.

Як мені себе вести далі? Як, якщо у розмові буде знову звучати її: “вам бажаю любові і поважайте батьків”. Чоловік все бачить, але каже, що в мене нема почуття гумору.

Але ж це не гумор, вона хоче завжди мене підколоти. Захисту з боку чоловіка немає. Якщо я починаю їй щось казати, вона потім перекручує так, що вона ідеальна, а я погана і не права. От і що робити?

Джерело