Побралися ми з Сашком юними і з великого світлого кохання. Поселилися ми в квартирі мами чоловіка, бо він у неї один син і вона сама нам запропонувала такий варіант. А вони зі свекром живуть в приватному будинку.

Все було у нас добре. Народилося двоє діток, ми жили собі, працювали, мріяли. Та доля приготувала нашій родині сумні випробування. Недуга причепилася до мого коханого чоловіка, і як ми не боролися – Сашко полинув на небеса.

Під час свого згасання Сашко попросив маму зробити на мене дарчу на цю квартиру, щоб я діти були забезпечені стабільно хоча би житлом. Адже я з інтернату і свого взагалі нічого не маю.

І Марія Петрівна пообіцяла сину виконати обіцянку, яку дала сину. Але майже три роки у неї не доходили руки до цієї справи, а тепер вона виставила мені умову. І якщо я не виконаю – то вона не зробить того, що пообіцяла Сашку і ми з дітьми залишимося на вулиці.

І ось як мені вчинити? справа в тому, що пів року тому я зустріла нове кохання. І навіть Сашко прийшов до мене уві сні і благословив на нові стосунки, сказав, що Роман порядна і хороша людина

І це справді так! Мені 31 рік. я потребую чоловічого плеча і уваги, хоч я ніколи не забуду свого чоловіка і батька моїх доньки і сина, память про нього буде завжди в моїй душі, Сашко живий в наших дітях.

Я й досі люблю свого чоловіка. Але життя триває. І мені важко самій виховувати двох ще малих дітей. Я намагаюся пояснити це все Марії Петрівні, але вона категорично проти і чуди нічого не хоче.

Як я вже сказала, я живу в одному місті зі свекрами. Більше нікого з рідних поряд немає. Але тепер у мене з’явився Роман і мені знову хочеться радіти життю і дихати на повну.

Та вся проблема в тому, що свекри мені забороняють нові стосунки, і Марія Петрівна сказала мені, що якщо я зійдуся з кимось, то квартиру вона на мене не оформить і крапка.

Батьки Романа живуть в селі, а він працює в нашому місті і орендує однушку на іншому кінці Броварів. Моя ж робота і школа, і садочок – в нашому кварталі, недалеко від квартири свекрухи, в якій я зараз живу з дітьми.

І що тепер робити – гадки не маю. Розумієте, свекри мені справді рідні люди, вони завжди нам допомагали, підтримували мене, коли я залишилася сама.

Та й для них я і діти – найрідніші люди. Я дуже не хочу засмутити батьків Сашка. Але й Романа люблю! І хочу бути поруч з ним, вірю, що це доля дає мені другий шанс на щастя.

Та ще й цей сон – я упевнена, що все не просто так і Сашко не проти, щоб я знову стала щасливою жінкою. Роман вже порозумівся з моїми дітками, вони завжди дуже радіють зустрічам з ним.

То чому ж так поводяться свекри? Адже вони чудово розуміють, що я не мушу завжди бути одна, але висловлюються проти, якщо я починаю говорити про можливу присутність у моєму житті і моїх дітей іншого чоловіка.

Для них я – дружина їхнього сина, мати їхніх онуків і не можу навіть допустити можливість бути з іншим чоловіком.

Як мені порозумітися зі свекрами? Я не хочу зіпсувати з ними стосунки, але й сама не хочу жити це життя. Звичайно, діти – головний сенс мого буття, але же ж є і я сама!

Я вже навіть не знаю, чи хочу цю квартиру свекрухи. Але з іншого боку – у мене двоє її онуків, і сину вона давала обіцянку.

Підкажіть, як краще почати розмову з Марією Петрівною, як її побудувати, щоб мама Сашка мене почула і зрозуміла?

Джерело