Я вийшла заміж за глибоким коханням, і протягом 6 років ми жили в повній гармонії.

Мій чоловік процвітав у своєму бізнесі, добре забезпечуючи нас.

Нещодавно ми були благословенні народженням сина, і нам здавалося, що наше щастя тепер стало повним.

Однак мій чоловік почав змінюватися, поступово стаючи відстороненим та дратівливим.

Спочатку я списувала це на стрес на роботі, але незабаром виявила, що у нього є інша жінка.

Наш колись щасливий шлюб несподівано розпався.

Він швидко оформив усі наші активи на своє ім’я та наполіг на якнайшвидшому розлученні.

Я залишилася ні з чим, присвятивши роки нашій родині.

Я завжди нехтувала своєю освітою та саморозвитком, та й цілу вічність не працювала за фахом.

Плюс до всього, у мене не було бажання повертатися до рідного міста, тому я винайняла невелику квартиру для нас із сином.

Пошук роботи став нагальною необхідністю, але впоратися з цим, маючи дитину, здавалося неможливим.

Коли я попросила свого колишнього чоловіка тимчасово доглянути нашого сина, він відреагував агресивно, звинувативши мене в тому, що я нікчемна мати.

Зневірившись, я звернулася за підтримкою до його батьків, але вони теж дали мені відсіч.

У мене було розбите серце, але не за себе, а за свого сина.

Я не могла зрозуміти, як кохання могло так охолонути, залишивши нас у скрутному становищі, коли ми найбільше потребували підтримки…

КІНЕЦЬ.