Рита розплющила очі й здригнулася. У квартирі було дуже холодно. Вона поглянула на годинник — друга ночі. Перевернулася на інший бік і торкнулася рукою порожньої половини ліжка — холодна.

Отже, Саша досі не повернувся додому. Вона сіла на ліжку, задумливо оглядаючи темну кімнату. Майже десять років щасливого подружнього життя, спільний син…

Невже тепер її чоловік їй зраджує? Причому настільки відкрито. Не відповідає на дзвінки, не ночує вдома.

Раптом Рита почула, як у замку повертається ключ. Саша повернувся. Вона встала й пішла до коридору.

– Привіт, – прошепотів Олександр, намагаючись не підвищувати голос. – Чому ти не спиш?
– Серйозно? – Рита здивовано поглянула на нього. – Ти запитуєш, чому я не сплю? Друга година ночі, а ти тільки зараз прийшов додому. Вважаєш, це нормально?
– Я затримався на роботі. Я ж казав, у мене багато справ, – спокійно відповів чоловік.
– Саша, невже ти не міг вигадати щось переконливіше? – Рита з гіркотою зітхнула.
– Ритка, – Олександр благально подивився на неї. – У мене сіла батарея…
– Ти був у коханки? Признавайся.
– Рито, з чого ти це взяла?
– Думаєш, я це вигадала? Ці твої постійні «затримки» тривають уже два місяці. Раніше ти так не робив. Що я повинна думати?
Олександр лише знизав плечима.
– У мене немає нікого іншого.
– Все. Я більше не хочу розмовляти. Сьогодні ти спиш на дивані. А завтра ми подамо на розлучення.

– Рита, будь ласка, почекай… – попросив чоловік.
– Я втомилася, Саша. Тебе ніколи немає вдома. Ти не береш участі в житті сім’ї. Я йду спати.

Ранок розпочався не менш напружено. Олександр зібрався раніше й пішов на роботу, не дочекавшись, коли прокинеться дружина.

Рита відвела сина до школи, а сама поїхала на роботу, весь день перебуваючи в напруженні. Її подруга Тоня одразу помітила, що щось не так.

– Знову проблеми з Сашею?
– Так, – зітхнула Рита. – Прийшов додому о другій ночі й нічого не пояснив.
– Розлучайся, – твердо сказала подруга.
Рита лише знизала плечима.
– Ось ти розлучилася, і що далі? Щастя це тобі принесло?
– Зате мене ніхто не обманює, – відрізала Тоня.
– Не знаю… У нас із Сашею завжди все було добре. А зараз його ніби підмінили.

Ввечері Рита вирішила поговорити з чоловіком. Але, повернувшись додому, знайшла на столі записку:

*»Я не хочу розлучатися. Але зараз я не можу нічого пояснити. Поживу деякий час у друзів. Я повернуся через кілька тижнів і все розкажу. Твій Саша.»*

Рита безсило опустилася на стілець, не знаючи, що робити.

Минуло десять днів. Настала субота. Рита прокинулася пізно й одразу занепокоїлася: де син? Вона набрала номер свекрухи.
– Андрій у вас?
– Так, не хвилюйся. Саша вже везе його додому, – заспокоїла свекруха.

Через годину Олександр увійшов до квартири з величезним букетом червоних троянд.

– Що відбувається? – здивувалася Рита.
– Сьогодні наша річниця, – з усмішкою сказав чоловік.

Рита здивовано ахнула – вона зовсім забула про це.

– Саша, ти обіцяв усе пояснити…
– Рит, я працював на другій роботі. Жив у батьків, щоб заощадити час. Хотів зробити тобі подарунок. Ось, – Саша простягнув їй конверт.

Рита відкрила його й побачила путівки до Парижа.

– Це для мене?
– Так. Вибач, що змусив тебе переживати. Я тебе кохаю.
– І я тебе кохаю. Ти найкращий чоловік у світі, – відповіла Рита, обіймаючи його.

КІНЕЦЬ.