Незважаючи на широкий вибір продуктів у супермаркетах, я завжди віддавала перевагу ринку. Це єдине місце, де я можу знайти домашні продукти, які вирощені з любов’ю, а не за допомогою хімікатів. Якось я вирушила туди, маючи намір купити овочі та свіжі ягоди.

Однак коли я вже підходила до ринку, мене зустріли жахливі крики. Елегантно одягнена жінка лаяла жінку похилого віку, що продавала суницю в літрових банках.

Вона звинувачувала її у завищенні цін на свої товари та погрожувала викликати поліцію. Я підійшла ближче, відчуваючи, як у мені вирує гнів.

Літня продавщиця мала лише три банки, кожна з яких коштувала 2 сотні, і я знала, скільки сил йде на наповнення кожної з них. Я не могла залишитися осторонь і звернулася до жінки.

-Ви коли-небудь намагалися збирати ягоди? Вам колись доводилося прокидатися на світанку, щоб пройтися лісом?

– Запитала я, оспорюючи її невігластво. Вона єхидно порадила старенькій знайти роботу, якщо їй так важко збирати ягоди.

У відповідь я купила всі три банки суниці і запросила жінку похилого віку випити зі мною чаю. Коли ми йшли, я відчувала задоволення.

Для мене 2 сотні за банку запашної лісової суниці були невеликою ціною. Я сподіваюся, що не всі люди такі безсердечні, як ця жінка.

Я твердо переконана, що необхідно підтримувати пенсіонерів, які торгують на ринках – не лише через якість їхньої продукції, а й як акт доброти та підтримки.

КІНЕЦЬ.