Поки чоловік був у відрядженні, продала все непотрібне, та купила собі телефон. Поїхав Коля на два тижні.

На другий день після його від’їзду мій телефон зламався: вмикався і вимикався сам по собі, доки не розрядився.

Можна було віднести в ремонт, але телефон був на першої свіжості. Мені телефон, в принципі, потрібен був для зв’язку та інтернету, для решти – у мене є хороший планшет.

Непотрібне шукала по всій квартирі. Старі, але чудові речі, мої та дочки. Доньці два роки, жодного разу її речі не віддавала і не викидала. Ті, що ставали малі, прибирала до шафи. Їх перебрала, знайшла купу неношеного.

Мої обновки, куплені ще до мого цікавого положення, теж стали в пригоді. Одяг, візок, санки з колесами, дублянка, мультиварка та гриль, замкнені у шафі на лоджії без діла вже третій рік, якщо не більше.

Бігова доріжка. Миколі друзі дарували, не знадобилася. Без діла стояла, чоловік її, як вішалку використав. Стерилізатор для пляшечок, молоковідсмоктувач.

Чоловікові написала, спитала, чи не буде він проти, якщо я продам його бігову доріжку. Про телефон розповіла.

– Купи собі телефон, гроші ж є. Навіщо фігнею страждати? Замов, привезуть, – відповів Коля.

Але мене вже охопив азарт: чи вистачить коштів із продажу непотрібних речей, на придбання телефону?

– Зрозумів тебе. Продавай, якщо хочеш, – підтримав мене чоловік.

Барахла було багато. Все зібрала, перепрала, попрасувала, помила, почистила… Виставила оголошення про продаж. Кілька днів поспіль люди приходили та приходили, несли гроші, забирали непотрібні нам речі.

Подарунки свекрухи, мультиварку та гриль, теж продала з чистою совістю. Мультиварка погана, не знаю чому, але готувати в ній доводилося набагато довше, ніж вказано час у програмах. На плиті швидше.

Не усвідомила я принадність готування в мультиварці. Крім того, коли свекруха заявила, що подарує мені мультиварку, я її відмовляла. Вона не послухала мене.

З грилем така сама історія. Свекруха подарувала, ми одного разу приготували рибу і двічі посмажили м’ясо, після чого гриль кочував з місця на місце, поки не знайшов притулок у шафі на лоджії.

Телефон я купила за чотири дні. Усього за речі вторгувала майже десять тисяч, за телефон віддала трохи більше, як дев’ять.

Якщо не рахувати гриль, мультиварку та бігову доріжку, з цінами не нахабніла, що можна, продавала пакетами.

Вставила у новий телефон сім-карту, та зателефонувала Колі.

– Ти ж моя продавчиня, — пожартував чоловік. – Молодець. Головне, що ти задоволена. І що тепер тобі на день народження дарувати? Я думав телефон тобі новий купити. Придумаєш, що хочеш, дзвони, чи пиши.

Дочекалися з донькою нашого тата з відрядження, життя повернулося на круги свої. Коля іноді питав, чи я придумала подарунок.

Сама не знала, що б хотіла. Все в мене було, якщо на чомусь затримувався погляд, то досить було попросити у чоловіка.

– Гроші подарую, – сказав Коля, – якщо не знаєш, чого хочеш, то сама купиш щось, коли захочеться. Мама, до речі, теж тобі подарунок вибирає, у вихідні поїде купувати. Я сьогодні з нею розмовляв. Розповів, яка ти молодець: і зайвого позбулася, і телефон купила.

Чомусь перша думка після слів Колі промайнула така: це буде мультиварка. Не знаю, чому про це подумалося.

Коли Коля розповідав, що речі продала, то, можливо, і про долю гриля та мультиварки згадав. Моя свекруха не чує того, що їй кажуть, якщо сказане відрізняється з її переконаннями, чи думкою. Така вже вона людина!

Ось і мій День народження. Напередодні чоловік їздив до матері, придбаний свекрухою подарунок залишив у багажнику. Мені він, як і обіцяв, подарував гроші, переказав на карту.

Святкувати вирішила без гостей, утрьох. Сходили до сімейного кафе з донькою, потім на атракціони. Дорогою додому торт купили, та купу кульок.

Коли з машини вийшли, Коля подарунок свекрухи з багажника дістав. Велика квадратна коробка, обгорнута подарунковим папером, та прикрашена бантом. Сто відсотків мультиварка! За кілька хвилин я переконалася, що маю рацію.

– Знову? Я ж їй сказав, що не треба мультиварки! Минула припадала пилом, ця припадати пилом буде. Ну, мама!

– Чек є?
– Є. Ось, – чоловік простяг мені чек та інструкцію.

– Як гадаєш, можна в магазин повернути?
– Не знаю.

Скинула п’ятсот гривень із вартості, зробила фото, виклала оголошення. Наступного дня домовилася про зустріч із покупцем.

Знову соромно не було. Якщо людина вирішила, що в мене вдома має бути мультиварка, то це її проблеми.

Наступного дня гроші за мультиварку отримала. Написала свекрусі, подякувала їй за подарунок. Порахувала, скільки в мене грошей після дня народження, батьки теж переказ зробили, і вирішила купити шафу-купе в спальню.

Гарний подарунок! Мені подобається! Це найголовніше: щоб подарунок подобався тому, кому його дарують, а не тому, хто подарував!

Яка різниця, коли було б продано мультиварку номер два? Відразу після дня народження, чи за кілька років?

Пам’ятаю, років зо два тому дарували свекрусі набір для манікюру: апарат, фрези, бази, лаки, топи, лампу і всяку дрібницю.

Думаю, потрібний їй ще один такий набір. Такий самий! Якраз у неї скоро день народження! Хай начувається, за мною не заіржавіє! Можливо і ви маєте таких родичів, які вам кожного року дублюють подарунки?

КІНЕЦЬ.