Сваха на мене налетіла, бо як то так, Марічка зі своїм класом не пішла до першої сповіді. А їй яке діло взагалі? Діти вже два роки, як розлучені, і моїй Світланці зі мною під одним дахом набагато краще жити, ніж з таким чоловіком, як Іван.

Ми з чоловіком виростили одну донечку Світланку. Все для неї робили. Дім двоповерховий вибудували, все для неї старалися.

Але не пощастило дочці з чоловіком. Попався такий, що слова милого до дітей не скаже. Я розумію, він від свого батька любові не відчував, тому й зі своїми дітьми, а їх у них з Марічкою троє, так чинив.

Іван працює в одній компанії, гроші приносив не погані, але все рівно, мало. Жили діти після весілля з нами, бо для кого ж ми той будинок будували, якщо дочка піде за невістку.

Але Іван все що заробляв, все йшло на харчі, які він в тому числі і їв, а любив їсти зять не просто якийсь пісний суп, а обов’язково з м’ясом і ковбаскою салямі.

Після того, як мого чоловіка не стало, я поговорила з дочкою, і ми вирішили, що краще буде, якщо вони розлучаться, вже на один рот буде менше. На трійко дітей він зобов’язаний аліменти давати.

Так і сталося, бо дочка до мене сильно прив’язана. Світлана зрозуміла, що зі мною легше жити ніж з чоловіком.

Ось ми й зажили в будинку без зятя, бо він переїхав в село до своїх батьків.

З його боку є намагання повернутися до Світланки, але я це не дозволяю. Хватить, троє дітей нажили, а як їх годувати Іван не думав.

Я була сильно прив’язана до чоловіка, але коли його не стало, Світланка стала моїм всесвітом, який я боюсь втратити.

І ось власне до питання. Найстарша наша онучка Марічка цього року мала йти до першої сповіді. Її весь клас до цього дійства готувався деякий час.

Вони і молитви вчили, і як в церкві поводитися. Але своїй онучці я заборонила йти, бо ще року немає, як не стало їх дідуся. Я вважаю, що в усіх нас жалоба, бо ми жили в одному будинку.

І ось про це дізналася моя колишня сваха.

Приїхали вони разом зі сватом на подвір’я і давай питати, чому ж Марічка зі своїм класом на таке свято не йде.

– Бо в неї жалоба за дідусем, якого діти сильно любили. Не вмішуйтесь свахо, бо вам цього не зрозуміти.

І сват і сваха не розуміють мого вчинку. Але нічого не станеться, якщо Марічка піде до першого причастя на рік пізніше.

Думаю, мій чоловік там, на небесах, зі мною погоджується.

Але хотіла б почути і вашу думку з цього приводу.

Я і колядувати на Різдво дітей не пускала, бо як-не-як, а це пісні співаються, і до першої сповіді йти заборонила. Мине через місяць рік, і тоді буде видно що і як.

Ну хіба я не права?

Джерело