Ми з чоловіком вже п’ятий рік у шлюбі, але нещодавно почали жити окремо від його батьків. З’їхали ми недалеко, наш будинок лише за кілька вулиць.

Чоловік працює цілими днями, а я вдома з дитиною. Донедавна все було спокійно. Свекри жили окремо, над нами особливо не нависали, приходили в гості час від часу, та й ми до них навідувалися у вихідні.

Свекруха моя, Марія Сергіївна, жінка ділова. Завжди на кухні щось варила та пекла. Смачніше за її яблучний пиріг я нічого не пробувала!

Свекор – мужик солідний, любить поїсти. Я завжди думала, що пощастило людині, дружина така дбайлива. Але знедавна все якось змінилося…

Якось я прийшла додому з магазину. Дивлюсь, свекор у нас на кухні із чоловіком чай п’ють. Дивно. Мужикам не особливо властиво в гості ходити по дрібницях. Присіла, розговорилися.

– Ви чого до нас? – запитала я без негативу, просто з інтересом.

– Так, Танюш, як сказати… – зніяковіло почав чоловік. – Маша моя зовсім розлінилася. Раніше щоранку каша, супи на обід. А тепер… Що день, то макарони сухі, то пельмені магазинні.

– Та ну? – здивувалася я. – Може, втомилася просто, адже в неї завжди справ повно.

– Тань, а чому вона втомилася? Вдома цілими днями сидить та в гості до подружок ходить. Як засядуть за якими кросвордами, так все – до вечора не чекай. Начебто б і не хвора. Просто начебто інтерес до готування зник. Ось, думаю до вас іноді заглядати. Адже в тебе борщі смачні.

Ну, а мені що? Не шкода. У мене все одно завжди виходить на кілька порцій більше, ніж планувалося. А сім’я у мене вибаглива: вчорашнє не їдять, а на вечерю має бути інша страва, не як на обід. Викидати шкода, а так хоч свекор доїсть!

Загалом того дня я чоловіка нагодувала, пирогів напекла і з собою поклала. Він задоволений пішов. Виявляється, це лише початок був.

Потім свекор почав заходити до нас дедалі частіше. Дійшло до того, що тепер він вечеряв у нас майже щодня. То борщу налити попросить, то млинців прихопить. Звісно, ​​свекруха це помітила. Але ж я не думала, що це в таку проблему виллється…

Якось прийшла Марія Сергіївна до нас і з порога накинулася на мене:

– Таня, ти чому мого чоловіка у себе на кухні тримаєш? У нас що, їжі нема?!

Я навіть розгубилася.

– Та я тут до чого? Він сам заходить, – почала виправдовуватись я.

– Гоніть його в шию, нехай удома їсть! – не заспокоювалася свекруха.

– Так йому просто подобається, як я готую, от і забігає, – я спробувала максимально акуратно пояснити причину частих візитів свекра, бо придумає ще чогось зайвого.

– А я, значить, погано готую? – скипіла свекруха. – А ти у нас молодець, одразу до себе затягла його, так? Чому він у мене борщ не попросив? Ах, я ж гірше готую, ось чому!

У цей момент я навіть злякалася. Добре, що в цей час чоловік прийшов додому.

– Мамо, давай без нервів. Ніхто тебе не звинувачує, просто так вийшло. Тато захотів поїсти у нас, от і все.

Але жінка не вгамувалася:

– Поїсти захотів, значить! Ні, я цього просто не залишу. Вдома, бачите, ліньки мені стало готувати! Та я просто вирішила трохи відпочити! Все життя з цими каструлями провозилося, думала хоч на старості років дасть мені перепочинок! А він став до іншого дому ходити їсти, ганьбити мене!

Чисто по-жіночому я розумію Марію Сергіївну. Кому ж приємно буде, коли твій чоловік кудись поїсти бігає? А для неї, як для великої куховарки, це взагалі приниження. Мовляв, якась молода дівка краща за неї – жінки з величезним досвідом.

Розумом-то розумію, але що я можу зробити? Не стану ж я свекра виганяти? Зрештою свекруха пішла, в серцях грюкнувши дверима.

КІНЕЦЬ.