Трохи розповім, яка людина мама чоловіка, щоб ви розуміли, як мені живеться. Мешкає Марина Олександрівна на сусдній вулиці і є у нас частою гостею.

Коли ми тільки одружилися, свекруха дешево намагалася продати нам шафу, яку ми їй купили на подаровані на весілля гроші. І чоловік хотів у неї купити! Але я сказала, що одразу подам на розлучення, і Діму це зупинило.

– Сподіваюся, ти при надії, інакше незрозуміло, як ти це їси, – видала свекруха, дивлячись, як я доїдаю банку кислих солоних огірків.

Коли народилася Соломійка, чоловік купив мені на допомогу посудомийну машину. Зайшли в гості його батьки. Поїли. Я почала складати посуд у машинку, а свекруха вся звелася:

– А навіщо вам ця посудомийка? Таких грошей вартує! А коли працює, ще й електрика витрачається! Та ну її! Краще мили б під краном – ще ніхто від цього на небеса не полинув!

А я на це спокійно так виймаю посуд з посудомийки та кладу у мийку.

– Будь ласка, – кажу, – мамо, можете розпочинати!

А вона одразу:

– Ой, що це я в чужий монастир зі своїми правилами лізу?! Мийте вже, як вам хочеться, самі вже дорослі!

Ні, свекруха у мене хороша, гріх скаржитися.

Марина Олександрівна вручає оригінальні подарунки. Були добрі і потрібні, але були й екстравагантні. Найбільш незабутнім таким подарунком виявився пакет з її ношеними шкарпетками і ночнушками.

Пояснила, що шкарпеток стало у неї забагато, а ночнушки їй стали малі і вона вирішила носити піжами. Викидати або пустити на ганчірки шкода. Тому – дарую тобі, Оленочко!

У мене її речі жалості не викликали і я їх відправила на смітник. Найсмішніше, що через деякий час вона звернулася до мене з проханням, чи не маю якихось старих речей на ганчірки. Ось тут я пожалкувала, що вже не можу вручити їй її «подарунок» зі словами: «Дарую!»

А Дімі його мати на день народження подарувала книгу «Як схуднути на 10 кілограмів». Чогось теж подаруночок не спрацював.

У свекрухи сестра на Прикарпатті живе. Дзвонить Марина Олександрівна мені і запитує:

– Оленко, вам гриби потрібні? Білих тут назбирали і лисичок чимало.

Я відповіла, що чого ж, не завадять. Минулого тижня привозять вони зі свекром нам кілька кілограмів грибів і каже:

– Я по знайомим вже більшість розпродала, а вам хорошу знижку зроблю!

Довелося купувати. Хочеться вірити, що дійсно хоч знижку зробила.

Ніколи також не забуду одну сцену: сиділа я перед роботою за кухонним столом, коли тільки-но з декрету, і моя свекруха вирішила дати мені настанови. Вона сказала:

– Олено, я повинна попросити тебе про одне: якщо ти зраджуватимеш моєму синові, то, будь ласка, не говори йому про це. Просто так це не робиться.

Я день тоді в осаді ходила. Свекор мабуть багато про ще не здогадується. Та й таке.

А ось зовсім “свіжачок”: подарували вони зі свекром Соломійці, не запитавши у нас дозволу чи поради, папугу на День народження – на 4 роки.

Я наступного дня сказала Дімі відвезти пташку назад його мамі: я чекаю другу дитину, в будинку свіжий ремонт. Ну не до птахів мені зараз!

Вже місяць Марина Олександрівна зі мною не розмовляє після цього. І Діма вважає, що я маю вибачитися перед його мамою. А ви як гадаєте?

Джерело