Моя свекруха уособлення приказки “за що боролися, на те й напоролися”. Сама постійно мені пояснювала, що занадто я розбалувана, а ось вони раніше жили інакше і не скиглили.

Ми з чоловіком, дякувати Богу, живемо окремо, але це не заважає свекрусі регулярно приходити та влаштовувати мені лекції на тему “живеш надто добре, а ось ми раніше і без цього справлялися”.

У нас пралка зламалася – “а ось ми свого часу руками прали, білизну в чанах кип’ятили та нічого страшного, вижили”. Це вона так в’їлася, бо через купівлю нової машинки ми їй дали менше грошей на її комфортне проживання.

Купили ми робот-пилосос, як знову почули від мами чоловіка, що раніше самі пилососили, не вигадували всяких марних витрат.

А ще ми періодично няню наймаємо, щоби у вихідні з чоловіком разом відпочити та кудись з’їздити. Дітям два та чотири роки, з ними поки що на відпочинок розраховувати не доводиться.

– Ми ось раніше самі з дітьми займалися на няньку грошей не витрачали, – свербить вона крізь підібгані губи.

Мама чоловіка так переживає, бо чим більше ми витрачаємо на сім’ю, тим менше грошей вона із сина може витягти на свої потреби.

Свекруха вийшла на пенсію у сорок сім років, шкідливе виробництво посприяло. З того часу вона сидить удома і вважає, що своє вона вже відпрацювала.

Але на пенсію жити не розбіжишся, тому вона регулярно “доїть” сина на предмет покращення свого буття. То абонемент їй у спортзал, то сплатити похід у салон, а то й на море зʼїздити треба.

Ми з чоловіком нормально заробляємо, я навіть у декреті працюю, нам грошей вистачає навіть з урахуванням апетитів свекрухи. Але її моралі та постійне заглядання в наш гаманець мене вже безпосередньо дістали.

Я оголосила чоловікові, що тепер у нас курс “назад у СРСР”, принаймні для його мами точно. А то я маю жити як тридцять років тому, а свекруха користуватиметься всіма благами сучасності? Ні, не вгадала.

Коли свекруха вкотре прийшла, розповідаючи ненароком, що записалася на завтра в салон (це вона тонко натякала, що їй потрібні гроші), я сказала, що раніше в салони так часто не ходили.

Манікюри робили вдома самі, пофарбувати її й подруга може, раніше це було все поширене. А до салону ходили перед святами. Тож нема чого гроші зайвий раз витрачати.

Свекруха навіть рота відкрила від подиву. А що вона хотіла? Раніше вона жила так, без салонів, дорогої косметики та без поїздок на моря.

Судячи з її слів, нічого страшного в такому житті не було, її все влаштовувало. Мало того, вона вважає, що я теж маю саме так жити. Ось і нехай надихає прикладом.

Крем скінчився? Сметана та огірок – ось і масочка на обличчя, натуральне, без хімії та дуже економне.

Посудомийна машина зламалася? Ось неприємність яка… Ну так ручками треба мити, як у старі добрі часи. А що такого? Раніше ніхто не чув про посудомийки.

І онуків на вихідні не забудьте забрати. А як ви хотіли? Раніше старше покоління дуже допомагало молодій сім’ї з дітьми. Чого це на няньку витрачатися. Які плани? Ви ж пенсіонерка! Вам вдома сидіти належить.

І це свекруха ще не знає, що море їй цього року теж не світить. Але їй уже достатньо того, що вже є, ходить кипить і свариться.

Сину навіть скандал влаштувала, що він дозволяє мені знущатися з його матері. Але чоловік у мене розумний, здивовано знизує плечима і питає, що її не влаштовує.

Свекруха вже й думати забула про свої вчення “а ось раніше ми жили так”, їй тепер не до цього. Але я свій експеримент зупиняти не збираюся. Вона мені скільки років нерви тріпала, тепер моя черга.

КІНЕЦЬ.